Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 296/5050/17

провадження № 61-2499св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 липня 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 50 074 грн 73 коп. за період з 03 травня 2012 року по 18 грудня 2017 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_1 на його користь стягнуті кошти за договором купівлі-продажу автомобіля в сумі 36 656 грн 39 коп., які остання сплатила частинами у 2017 році.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у загальному розмірі 50 074 грн 73 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів та не навів переконливих доказів правомірності своїх дій щодо прострочення виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля від 03 травня 2012 року, тому суд вважає за можливе позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача за період з 04 травня 2012 року по 21 грудня 2017 року інфляційні нарахування та 3 % річних. Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджені жодним доказом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання: з 03 травня 2012 року до 08 листопада 2017 року не повернуто кошти у сумі 36 656 грн 39 коп., а з 09 листопада 2017 року до 18 грудня 2017 року не повернуто кошти у сумі 21 523 грн 39 коп., що складає суму інфляційних втрат - 43 920 грн 73 коп. та суму трьох процентів річних - 6 154 грн.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що відповідач, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, має нести відповідальність за його порушення, яка полягає у відшкодуванні позивачу інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки положення статті 625 ЦК України поширюються на спірні правовідносини та сума 50 074 грн 73 коп. підтверджується належними розрахунками. У рішенні Апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року зазначається, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджені жодним доказом. Після ухвалення даного рішення відповідач сплатила борг у 2017 році. Враховуючи обставини переривання перебігу строку позовної давності, суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно нараховує суми за статтею 625 ЦК України із 03 травня 2012 року, оскільки початковим моментом нарахування цих сум є рішення суду від 23 грудня 2015 року. Позивач пропустив трирічний строк позовної давності. Спірні правовідносини виникли не з порушення грошового зобов`язання, а з примусового виконання рішення суду, тому норми статті 625 ЦК України до вирішення спору не застосовуються.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 25жовтня 2015 у справі № 296/9769/15-ц встановлено наявність станом на 03 травня 2012 року заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу автомобіля від 03 травня 2012 року у розмірі 36 656 грн 39 коп., вирішено питання щодо її стягнення з відповідача на користь позивача.

Згідно постанови Корольовського ВДВС міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження № 49861375 від 09 січня 2018 року, відповідач за платіжними дорученнями № 3660 від 08 листопада 2017 року, № 4611 від 19 грудня 2017 сплатила позивачу заборгованість за договором купівлі-продажу автомобіля та судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами з моменту укладення договору купівлі-продажу виникло грошове зобов`язання щодо оплати вартості автомобіля.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у: постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини виникли не з порушення грошового зобов`язання, а з примусового виконання рішення суду, тому норми статті 625 ЦК України до вирішення спору не застосовуються, є безпідставними.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних та інфляційні втрати визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що суд неправомірно нараховує суми за статтею 625 ЦК України із 03 травня 2012 року, оскільки початковим моментом нарахування цих сум є рішення суду від 23 грудня 2015 року.

Аналогічних висновків щодо нарахування сум за статтею 625 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 36 656 грн 39 коп.(а з 09 листопада 2017 року до 18 грудня 2017 року - 21 523 грн 39 коп. з урахуванням часткового платежу), помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме - з 03 травня 2012 року до дня остаточного виконання зобов`язання (19 грудня 2017 року), помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Разом з тим, у запереченні на позов відповідач заявила про застосування позовної давності до вимог позивача.

Загальна позовна давність згідно із статтею 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, зазначаючи, що посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджені жодним доказом.

Перевіряючи правильність застосування позовної давності у справі, апеляційний суд виходив із того, що, враховуючи обставини переривання перебігу строку позовної давності, правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Пред`являючи у серпні 2015 року позовні вимоги про стягнення коштів за договором купівлі-продажу, ОСОБА_2 вимог за статтею 625 ЦК України не пред`являв, а тому щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих поза межами періоду 23 червня 2014 року (трирічний термін з дати звернення до суду з цим позовом 23 червня 2017 року) - 18 грудня 2017 року (дата остаточного виконання зобов`язання боржником), строк позовної давності сплив та вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Суд стягнув суми інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 03 травня 2012 року по 18 грудня 2017 року.

Таким чином, правильне вирішення позовних вимог потребує проведення розрахунків заявлених до стягнення сум в межах позовної давності, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, апеляційний суд не звернув уваги на норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, неправильно застосував положення про позовну давність, не встановив обставин, що входять до предмета доказування, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов у повному обсязі, без змін.

Рішення суду апеляційної інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України його слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки не встановлено обставин, що мають суттєве значення, що унеможливлює закінчення судового розгляду.

Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик