Постанова

Іменем України

01 червня 2023 року

м. Київ

справа № 683/1811/17

провадження № 61-7806св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року в складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач проживає у сусідньому будинку АДРЕСА_2 .

Поруч зі своїм будинком відповідач побудувала навіс розміром 8 м на 12 м з фундаментом під нього (як для капітальної споруди), а також установила двохметрову огорожу, що призвело до повного затінення стіни її будинку. Крім того навіс побудований з нахилом покриття в сторону її будинку і тому вся вода, яка з нього стікає, потрапляє під її будинок.

Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням усунути зазначені порушення, однак остання залишила їх без задоволення.

Посилаючись на викладене, просила зобов`язати ОСОБА_2 знести навіс та двохметрову огорожу, самовільно обладнані на відстані одного метра від її будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довела, що дії відповідача перешкоджають їй у здійсненні права власності, не надала належних доказів, що побудований відповідачем навіс повністю затіняє її будинок та заливає його стічними водами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-137цс14, від 02 грудня 2015 року в справі № 6-1328цс15 та в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року в справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 202/3520/16-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 445/1717/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки висновку експерта, фотографіям, не врахували, що навіс та огорожа побудовані відповідачем з істотними порушеннями діючих будівельних, протипожежних та санітарних норм, що призвело до фактично повного затінення та загрози заливання її будинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

18 листопада 2022 року справа № 683/1811/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,080 га за цією ж адресою з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 .

У період з 2016 по 2017 рік біля свого будинку ОСОБА_2 здійснила будівництво навісу розміром 8 м на 12 м (з фундаментом під нього) та на межі з будинковолодінням позивача встановила двохметрову огорожу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2018 року задоволено клопотання позивача та призначено будівельно-технічну експертизу в справі.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № 0121/20 від 05 лютого 2020 року, збудований ОСОБА_2 навіс на АДРЕСА_2 не відповідає діючим будівельним, протипожежним та санітарним нормам. Зокрема встановлено, що відстань від опор навісу до житлового будинку позивача становить 0,98 м в точках Б-Д, тоді як відстань від межі суміжної земельної ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни будинку має бути не менше 1 метра.

Водночас розрахунок тривалості інсоляції (опромінення сонячним світлом) в будинку позивача неможливий.

Судовий експерт Скоц В. С. у судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій пояснив, що встановити інсоляцію (затінення) в будинку позивача неможливо, оскільки зі сторони будинку, де збудований навіс, розташована їдальня, а не житлова кімната, тоді як згідно з встановленими будівельними нормами тривалість інсоляції (опромінення сонячним світлом) вимірюється лише у житлових кімнатах.

Також експерт пояснив, що йому не ставились та ним не досліджувались питання, чи намокає стіна будинку позивача під час сильних дощів внаслідок будівництва навісу, чи утворюються внаслідок цього сирість в будинку, чи утруднюється обслуговування зовнішніх стін будинку тощо.

Водночас з висновку експерта та фотографій апеляційний суд установив, що навіс обладнаний системою водовідведення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Частиною першою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що позивач не довела порушення її прав, оскільки не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалася в позові, а саме, що зведені відповідачем навіс та огорожа затіняють її будинок та заливають його стічними водами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні її позову.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність у відповідача всіх необхідних дозвільних документів на початок здійснення будівництва навісу не можуть бути підставою для задоволення її позову, оскільки суд за позовом заінтересованої особи може зобов`язати забудовника знести об`єкт самочинного будівництва в тому разі, коли таке будівництво порушує права цієї особи, тоді як у цій справі суди встановили, що позивач не довела, що внаслідок спірного будівництва їй чиняться перешкоди у здійсненні права користування своїм майном.

Інші доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко