Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 165/2839/17

провадження № 61-6769св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Жданової В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Грушицького А. І., Матвійчук Л. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі у вихованні дитини того

з батьків, хто проживає окремо від неї.

Позовна заява мотивована тим, що з 05 березня 2015 року до 23 травня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час спільного подружнього життя у сторін народилася дочка - ОСОБА_4 .

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 липня 2017 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на неповнолітню дочку в твердій грошовій сумі - 800,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Вона разом з дочкою ОСОБА_4 та сином від попереднього шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають у м. Володимирі-Волинському Волинської області. Протягом тривалого часу у них з відповідачем триває спір щодо способу його участі у вихованні дочки ОСОБА_4 , а саме періодичності та місця їх побачень, оскільки відповідач часто та у не зручний для її сім`ї час відвідує дочку.

Посилалась на те, що необхідність звернення до суду з цим позовом у неї виникла для забезпечення прав та інтересів обох її дітей. Зазначає, що не чинить відповідачу перешкод в участі у вихованні їхньої спільної дочки, однак їхні зустрічі відбуваються переважно за місцем її проживання із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Відповідач неприязно ставиться як до неї, так і до її старшого сина ОСОБА_6 .

З приводу протиправної поведінки відповідача вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів, проте кожного разу з відповідачем проводили лише профілактичні бесіди.

Для вирішення спору щодо часу і місця побачення батька з дочкою ОСОБА_4 вона зверталась до комісії із захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради. За результатами її звернення, враховуючи безпричинне нез`явлення батька дитини на засідання комісії, їй 12 травня 2017 року рекомендовано для вирішення цього питання звернутися до суду.

На підставі наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визначити спосіб участі відповідача у вихованні дитини ОСОБА_4 шляхом періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері: кожного понеділка та середи з 17:00 до 20:00; кожної п`ятниці з 17:00 до 20:00 кожної суботи, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: порядок періодичних побачень

з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька, без присутності матері ОСОБА_1 , в такі дні та години: щотижня кожного понеділка та середи з 17:00 до 20:00; щотижня з 17:00 кожної п`ятниці до 20:00 кожної суботи; щороку у літній період (червень - серпень) протягом не більше ніж 14 календарних днів підряд з обов`язковим попередженням ОСОБА_1 за 15 календарних днів про місце проведення такого відпочинку та дозвілля, а також кола осіб, з якими такий відпочинок та дозвілля буде проводитись; день народження ОСОБА_2 та дні народження близьких родичів ОСОБА_2 - за попереднім повідомленням ОСОБА_1 ОСОБА_2 не менше ніж за

3 календарні дні про місце і час такого святкування, але не пізніше ніж до 20:00 такого дня.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь

у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та завчасно попереджати про можливість і причини зміни у визначеному порядку зустрічей.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дочкою, а також взяв до уваги матеріальні та побутові умови сторін, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я і стан здоров`я дітей, їх вік. Суд зазначав, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким вона проживає; врахував інтереси дітей, як старшого сина позивача ОСОБА_6 , так і спільної дочки ОСОБА_4 , а також інтереси відповідача та позивача, і встановив графік зустрічей, який, на думку суду, не порушуватиме режим дня та навчання дочки, не відриватиме її від нормального, звичного для дитини середовища.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень статті 16 ЦК України спосіб захисту прав позивача не можна визнати законним, оскільки спірні правовідносини врегульовано статтями 157-159 СК України. У цьому випадку права позивача не порушені. Посилання ОСОБА_1 на необхідність врегулювання спору вказаним способом, а саме шляхом визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 через протиправну поведінку відповідача стосовно неї та її сина від першого шлюбу, не є правовою підставою звернення до суду за захистом її прав та прав її дітей. Позивач не позбавлена права на захист іншими правовими методами, зокрема шляхом звернення до правоохоронних органів та до суду у спосіб, визначений законом.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обрала правильний спосіб захисту, оскільки жоден визначений законом або договором спосіб захисту порушеного права з огляду на обставини цієї конкретної справи не забезпечує ефективного захисту або поновлення такого права, свободи, інтересу ОСОБА_1 ; визначений позивачем спосіб захисту не суперечить закону. Вважаючи спосіб захисту ефективним, ОСОБА_1 визначила саме такими позовні вимоги, оскільки іншого способу захисту за життєвих обставин, що склались у ОСОБА_1 та двох її малолітніх дітей, законом не передбачено. Суд апеляційної інстанції не роз`яснив, у чому саме полягає часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 березня 2015 року, розірвано. Під час спільного проживання

у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 липня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн щомісяця, починаючи з 03 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з витягом з протоколу № 4-17 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Володимир-Волинської міської ради від

11 квітня 2017 року, на засіданні комісії заслухали заяву ОСОБА_1 про призначення днів та годин зустрічей ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішили запросити на чергове засідання батька дитини, який був запрошений у телефонному режимі, але повідомив, що не вважає за потрібне з`являтись, оскільки шлюб із ОСОБА_1 не розірваний, тому розгляд цього питання перенесено на чергове засідання.

На засідання комісії 12 травня 2017 року батько малолітньої ОСОБА_4

ОСОБА_2 не з`явився повторно, тому комісія вирішила рекомендувати

ОСОБА_1 звернутись із цього питання до суду.

Відповідно до довідки про зареєстрованих та заборгованість за надані житлово-комунальні послуги від 22 листопада 2017 року № 5042 ОСОБА_1 разом із дітьми: сином ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з адресною довідкою УДМС України у Волинській області, ОСОБА_2 зареєстрований з 19 вересня 2003 року на

АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні суду першої інстанції представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради як органу опіки та піклування Матіюк О. В. надала суду висновок про те, що позов є підставним, визначений ОСОБА_1 спосіб участі відповідача ОСОБА_2 у вихованні дитини відповідає її інтересам.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від

20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно

із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону

і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,

№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою

є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі

у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі

у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається

з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо)

і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того

з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що такий спосіб буде неефективним.

Установивши, що в добровільному порядку сторони не досягли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дочкою, у тому числі за наслідком звернення матерідо органу опіки та піклування відповідно до статті 158 СК України, урахувавши встановлені у цій справі конкретні обставини, інтереси дітей - як старшого сина позивача, так і спільної дочки сторін, а також інтереси відповідача та позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позову про визначення способу участі батька, який проживає окремо від дочки, у її вихованні.

Проте, зобов`язуючи позивача не перешкоджати відповідачу брати участь

у вихованні дочки та завчасно попереджати про можливість і причини зміни

у визначеному порядку зустрічей, суд першої інстанції усупереч частині першій статті 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, ураховуючи, що таких зустрічних вимог у цій справі не заявлялось.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке в частині визначення способу участі відповідача у вихованні дитини відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінює шляхом виключення третього абзацу його резолютивної частини, в іншій частині рішення суду першої інстанції ? залишає без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 1 280,00 грн судового збору. У зв?язку з задоволенням касаційної скарги сплачений судовий збір підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня

2018 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення абзац третій, а саме: «Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні дочки ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та завчасно попереджати про можливість і причини зміни у визначеному порядку зустрічей».

В іншій частині рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 280,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Волинського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2018 року

у зміненій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. С. Жданова

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков