Постанова

Іменем України

1 березня 2018 року

м. Київ

справа № 761/8568/17-ц

провадження № 61-397св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Журавель В. І.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року у складі судді Волошиної В. М.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої злочином, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2017 року відкрито провадження у цій справі. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_7, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 - представника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надати обґрунтовану заяву та відповідні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої злочином, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 - представника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2017 року відмовлено.

12 грудня 2017 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу, у якійпросив скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 8 травня 2017 року. ОСОБА_7 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що його представник ОСОБА_8 не міг подати апеляційну скаргу у період з 27 липня по 31 липня 2017 року оскільки у цей період перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою. Таким чином, встановивши обставини, які ускладнювали можливість подання апеляційної скарги до 31 липня 2017 року, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів відхиляє, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 26 липня 2017 року та нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_7 у судах, копію ухвали про відкриття провадження у справі в приміщенні суду отримав представник відповідача - ОСОБА_8 Вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням ухвали і цій особі.

Згідно частини другої статті 294 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційним судом) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Отже, відповідно до вимог статті 294 ЦПК (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) строк на оскарження ухвали суду починається з наступного дня після отримання копії ухвали, тобто 27 липня і закінчився 31 липня 2017 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана представником відповідача - 29 вересня 2017 року, тобто після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2017 року ОСОБА_8 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. На підтвердження поважних причин пропуску строку вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, представник відповідача подав медичну довідку Окнянського районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 5 серпня 2017 року, з якої вбачається, що з 26 липня 2017 року по 5 серпня 2017 року він, ОСОБА_8, знаходився на амбулаторному лікуванні, проте обставин, які ускладнювали можливість подати апеляційну скаргу з 6 серпня по 29 вересня 2017 року (день подачі скарги), суду апеляційної інстанції не надано, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що цей строк пропущено без поважних причин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель