Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 695/365/14-ц

провадження № 61-1180 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року в складі судді Матвієнко М. В. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року в складі суддів: Трюхана Г. М., Корнієнко Н. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні житловим будинком, що перебуває у спільній частковій власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником ј частини житлового будинку АДРЕСА_4

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня 2011 року за нею визнано право власності на ј частини житлового будинку із відповідною частиною господарських споруд.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2013 року за ОСОБА_5 визнано право власності на ѕ частини будинку.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2013 року провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування будинком закрито та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами відмовлено, оскільки ОСОБА_5 не вніс суму вартості частини житлового будинку на депозитний рахунок суду.

У процесі судового розгляду ОСОБА_4 змінила позовні вимоги відповідно до заяви від 14 квітня 2014 року, які на стадії завершення судового розгляду підтримала в частині вселення до житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, що належить їй із відповідачем ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, та визначення порядку користування житловим будинком і просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що вона має право власності на ј частини житлового будинку та відповідну частину господарських споруд та не має іншого житла. Оскільки ОСОБА_5 перешкоджає її вселенню та проживанню в цьому будинку, вона вимушена проживати в сім'ї своєї доньки.

ОСОБА_4 просила вселити її до кімнати № 3 житловою площею 8,2 кв. м та визначити порядок користування житловим будинком відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року, виділити їй в користування кімнату № 3 житловою площею 8,2 кв. м, що відповідає її частці в житловому будинку, та залишити в спільному користуванні веранду, коридор та кухню.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Вселено ОСОБА_4 до кімнати № 3 площею 8,2 кв. м у будинку АДРЕСА_2

Визначено порядок користування житловим будинком згідно з варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 37/15/буд., відповідно до якого ОСОБА_4 користується житловою кімнатою № 3 площею 8, 2 кв. м, ОСОБА_5 користується житловою кімнатою № 4 площею 15,7 кв. м.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 веранду № 1 площею 8, 3 кв. м, коридор № 1 площею 4 кв. м та кухню № 2 площею 19,9 кв. м.

Зобов'язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_5 який перебуває у їхній спільній частковій власності, відповідно до визначеного порядку користування.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 має право користуватися житловою кімнатою № 3 площею 8, 2 кв. м, оскільки вона має право власності на ј частини житлового будинку та відповідну частину господарських споруд та не має іншого житла.

Оскільки ОСОБА_5 перешкоджає ОСОБА_4 у користуванні житловим будиноком та іншими підсобними приміщеннями, суд зобов'язав ОСОБА_5 не чинити позивачу перешкод у користуванні житловим будинком, що є у спільній частковій власності сторін.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд відповідно до вимог статті 205 ЦПК України повинен був вирішити питання про закриття провадження в справі; суд неправильно застосував положення частини третьої статті 358 ЦК України.

У липні 2016 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить ухвалені в справі рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність, обґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.

10 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2013 року провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування будинком закрито та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами відмовлено, оскільки ОСОБА_5 не вніс суму вартості частини житлового будинку на депозитний рахунок суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання стосовно порушення судами норм процесуального права щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції вважає доводи ОСОБА_5 безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог пунктів 2, 3 частини першої статті 205 ЦПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставами для закриття провадження є відмова позивача від позову, прийнята судом, та рішення суду про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору із тих самих підстав.

Згідно з частиною третьою статті 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У правовій позиції Верховного Суду України в справі № 6-79цс15 зазначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України провадження у цивільний справі може бути закрито з підстав наявності рішення в іншій справі, що набрало законної сили, у разі, коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Як убачається із рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2013 року предметом позову ОСОБА_4 були вимоги про визначення порядку користування домоволодінням. Предметом цього позову є вселення до житлового будинку, визначення порядку користування житловим будинком та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, що перебуває у спільній частковій власності, тобто інші вимоги, в тому числі й порядку користування домоволодінням у цілому, а не лише житловим будинком.

Отже, повторне звернення до суду з приводу вирішення спору, в тому числі й щодо визначення порядку користування житловим будинком, не суперечить вимогам закону.

Стосовно вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 з огляду на таке.

ОСОБА_4 є власником ј частини житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_3 ОСОБА_5 є власником 3/4 частини цього будинку.

Відповідно частини першої статті 356 ЦК України власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 листопада 2014 року № 29/14 поділ житлового будинку у співвідношенні ј до ѕ частин є можливим лише за умови прибудови та переобладнання житлового будинку із двома самостійними виходами. Зазначені роботи необхідно виконати позивачу.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Домантівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17 червня 2015 року № 19 ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на будівництво прибудови до житлового будинку АДРЕСА_4

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, якщо виділ частини в будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом, встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Таким чином, з огляду на норми законодавства та на викладені обставини справи, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про вселення та визначення порядку користування житловим будинком.

Також правильним є висновок суду в частині зобов'язання ОСОБА_5 усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні житловим будинком, а саме: кімнатою № 3 площею 8,2 кв. м та іншими підсобними приміщеннями: верандою, коридором та кухнею, за наявності підтвердженого факту перешкоджання позивачу у користуванні житловим будинком, що є у спільній частковій власності сторін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик