Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 392/586/16-ц

провадження № 61-3073 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

представник відповідача - ХорольськаІрина Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року у складі судді Кавун Т. В. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2016 року у складі колегії суддів:

Дьомич Л. М., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») про стягнення з відповідача 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що понад 11 років працював підземним прохідником на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з повним робочим днем у особливо шкідливих, тяжких та небезпечних умовах.

Під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві він постійно знаходився під впливом шкідливих факторів виробничого середовища, що призвело до виникнення в нього ряду захворювань.

Висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини про наявність професійногохарактеру захворювання від 3 лютого 2015 року № 209, йому встановлено захворювання професійного характеру.

Відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) з

31 березня 2016 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, як наслідок професійних захворювань.

Причиною виникнення і розвитку у нього хронічних і професійних захворювань встановлено незабезпечення з боку роботодавця безпечних та здорових умов праці, що підтверджується висновками комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, та актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 12 березня 2015 року.

Посилаючись на те, що у зв'язку з наявністю захворювань професійного характеру та втратою працездатності він відчуває постійні душевні переживання та глибокі моральні страждання, просив позов задовольнити.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області

від 2 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 відшкодовано моральну шкоду завдану внаслідок отриманого ним професійного захворювання в сумі, яку погоджено сторонами, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня

2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що сторонами досягнуто домовленості щодо порядку та розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отримання професійних захворювань, що підтверджується договором про відшкодування моральної шкоди від 4 березня 2015 року.

Ураховуючи отримання ОСОБА_1 на виконання умов цього договору 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту порушення його прав, виходячи із завдань цивільного судочинства, визначених статтею 1 ЦПК України.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення йому стійкої втрати

працездатності - 31 березня 2016 року, а тому виплата відповідачем 1 000 грн на підставі договору від 4 березня 2015 року передувала факту встановлення втрати працездатності, і не може вважатись належним підтвердженням відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої у зв'язку з втратою професійної працездатності.

У січні 2017 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з урахуванням доповнень, поданих у серпні 2017 року, подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач на підставі укладеного між сторонами договору від 4 березня 2015 року відшкодував ОСОБА_1, завдану йому моральну шкоду внаслідок втрати працездатності, у розмірі 1 000 грн., а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що наказом від 21 травня 2002 року № 372 о/с

ОСОБА_1 прийнято підсобним робітником дільниці № 11 на Смолінську шахту ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а20 серпня 2002 року переведено учнем прохідника підземних шахт, з повним робочим днем в підземних умовах.

10 червня 2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (далі - Кодекс законів про працю України) ОСОБА_1 звільнено за станом здоров'я. Загальний стаж його роботи на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в підземних умовах складає 11 років 8 місяців

25 днів.

Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 березня 2015 року, затвердженого начальником Маловисківського міжрайонного Управління Головного Управління ДСЕС України в Кіровоградській області, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з тривалим терміном праці під впливом шкідливих виробничих факторів, обумовлених технологічним процесом на Смолінській шахті

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Причиною виникнення професійного захворювання стало незабезпечення з боку роботодавцем своєчасного виявлення ранніх ознак хронічного професійного захворювання, несвоєчасне вирішення ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 3 лютого 2015 року № 209 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 є професійними.

4 березня 2015 року позивач звернувся до генерального директора

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» із заявою про виплату одноразової грошової компенсації моральної шкоди за отримане професійне захворювання у розмірі 1 000 грн.

На підставі зазначеної заяви між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1, цього ж дня, укладено договір № 18/1 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про те, що підприємство зобов'язується у строк до 4 квітня 2015 року сплатити на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманих ним профзахворювань (встановлених та можливо встановлених в майбутньому). У подальшому ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь будь-яких сум на відшкодування моральної шкоди.

Платіжним дорученням від 6 квітня 2015 року № 5807, на виконання укладеного між сторонами договору, ОСОБА_1 перераховано 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Висновком Кіровоградської обласної МСЕК від 6 квітня 2016 року

ОСОБА_1 повторно встановлено 60 % втрати професійної працездатності з 31 березня 2016 року та третю групу інвалідності, з причин професійного захворювання до 1 травня 2018 року.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 2371 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до статті

2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України (далі - Цивільний кодекс України)).

За змістом частин першої та п'ятої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку відшкодування моральної шкоди, що підтверджується укладеним між ними договором

від 4 березня 2015 року, який в судовому порядку недійсним не визнано. Відповідно до його умов ОСОБА_1 отримав грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до статті 2371 КЗпП України.

Такими чином, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Посилання в касаційній скарзі на те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з втратою 60 % професійної працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності, виникло з 31 березня 2016 року, а тому сплачені йому 1 000 грн на підставі укладеного між ним позивачем та відповідачем договору від 4 березня 2015 року, не може вважатись належним підтвердженням відшкодування моральної шкоди не є переконливими, оскільки підстави та причини втрати працездатності, які слугували підставою для відшкодування моральної шкоди за договором, аналогічні тим, на які позивач посилався звертаючись з зазначеним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції

залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, та керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 5 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик