Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 367/6153/15-ц

провадження № 61 - 1470 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 червня 2016 року у складі судді Волохова Л. А.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 6 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір 2619/0508/71-022, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 70 тис. дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 6 травня 2033 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, ОСОБА_3 за договором від 6 травня 2008 року б/н передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «Сведбанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Також позивач вказував, що відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 3 серпня 2015 рік у нього виникла заборгованість у сумі 1 134 942 грн 54 коп., з яких: 988 640 грн 72 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 118 292 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками; 26 496 грн 01 коп. - пеня; 1 512 грн 95 коп. - сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості за відсотками.

На підставі вищевикладеного банк просив у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати кредитної заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 1 134 942 грн 54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю, та стане його власністю на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 6 травня 2008 року, за реєстром № 1755, та зареєстрований у державному реєстрації правочинів 6 травня 2008 року, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк»; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_3

Не погоджуючись з указаним позовом банку, у вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання частково недійсним кредитного договору та недійсним іпотечного договору.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2016 року позов банку задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 6 травня 2008 року № б/н, у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 1 134 942 грн 54 коп. перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 6 травня 2008 року № 2619/0508/71-022, а саме: на квартиру АДРЕСА_4, та належить ОСОБА_3, шляхом визнання права власності на вказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк». Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_5. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, у червні 2016 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору. Встановлено строк - п'ять днів з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків скарги. Роз'яснено наслідки невиконання даної ухвали.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 червня 2016 року, в якій просила скасувати вказану ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як інвалід другої групи, тому апеляційний суд не мав правових підстав для залишення її апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 6 вересня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2016 року, апеляційний суд виходив із того, що подана апеляційна скарга не оплачена судовим збором.

Однак із вказаними висновками апеляційного суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) від сплати судового збору звільняються інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

З урахуванням системного аналізу статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також змісту положення частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» й встановлення законодавцем ставок судового збору при перегляді судових рішень у відсотках збору, що підлягає сплаті за подання позову (стаття 4 указаного закону), суд вважає, що інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 надала довідку від 30 грудня 2014 року серія АВ № 0201130 про встановлення їй ІІ групи інвалідності на строк до 1 січня 2017 року.

Таким чином, апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не звернув увагу на положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та помилково вважав, що ОСОБА_3 зобов'язана сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, а тому оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню.

Водночас Верховний Суд враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2016 року пізніше була прийнята апеляційним судом до розгляду, а 8 вересня 2016 року розглянута по суті з постановленням ухвали, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2016 року у вказаній справі.

29 вересня 2016 рокуу суді касаційної інстанції відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою ОСОБА_3

Отже, відсутня процесуальна необхідність для передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, оскільки на даний час така скарга вже розглянута апеляційним судом.

Зі змісту положень частини третьої статті 411 ЦПК України вбачається, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду від 3 червня 2016 року - скасуванню.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 червня 2016 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: С. О. Карпенко С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик