Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 317/3456/15-ц

провадження № 61-1178 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представники відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

третя особа - Друга запорізька державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року в складі судді Громової І. Б. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 7 липня 2016 року в складі суддів: Каракуші К. В., Гончар М. С., Стрелець Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Друга запорізька державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221 ОСОБА_10 введено в дію самовільно побудовані господарські будівлі в АДРЕСА_4, а саме: гараж літ. Н, житлову прибудову літ. А2, службову прибудову літ. А5, сарай літ. Ц, літній душ літ. Х.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 січня 2012 року, виданого державним нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_10 став його син ОСОБА_7 й до спадщини увійшли об'єкти нерухомості: гараж літ. Н, житлова прибудова літ. А2, службова прибудова літ. А5, сарай літ. Ц, літній душ літ. Х.

Посилаючись на те, що постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року позовні вимоги прокурора Запорізького району Запорізької області задоволено і рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221 визнано незаконним і скасовано, ОСОБА_4 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 25 січня 2012 року, видане державним нотаріусом Другої запорізької державної нотаріальної контори, в частині виключення з опису успадкованого майна гаража літ. Н, житлової прибудови літ. А2, службової прибудови літ. А5, сараю літ. Ц, літнього душа літ. Х; скасувати право власності ОСОБА_7 на гараж літ. Н, житлову прибудову літ. А2, службову прибудову літ. А5, сарай літ. Ц, літній душ літ. Х.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не заявлялись позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1301 ЦК України, тому позивачем обраний неправильний спосіб захисту у виді оспорювання свідоцтва з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року змінено у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову в цій справі.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 визначила предметом та підставою позову оспорювання свідоцтва про право на спадщину від 25 січня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_7, в частині успадкованого нерухомого майна, яке набуто спадкодавцем ОСОБА_10 за життя на підставі рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221, у зв'язку із скасуванням вказаного рішення Виконавчого комітету постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області.

Таким чином, предметом позову є оспорюване в частині свідоцтво про право на спадщину від 25 січня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_7, підставою - постановаЗапорізького районного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що свідоцтво про право на спадщину в частині майна: гаража літ. Н, житлової прибудови літ. А2, службової прибудови літ. А5, сараю літ. Ц, літнього душа літ. Х видане з порушенням положень чинного законодавства та порушує її права як суміжного землекористувача.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

9 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221 «Про узаконення самовільно побудованих господарських будівель в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_10» введено в дію самовільно побудовані господарські будівлі на АДРЕСА_3, а саме: гараж літ. Н - 6.70 х 4.83, житлова прибудова літ. А2 - 5.00 х 7.20, службова прибудова літ. А5 - 4.80 х 5.00, сарай літ. Ц - 5.60 х 2.95, літній душ літ. Х - 1.43 х 1.33.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_10 став його син ОСОБА_7, до спадщини увійшли, у тому числі, гараж літ. Н, житлова прибудова літ. А2, сарай літ. Ц, душ літ. Х.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 20 травня 2015 року задоволено позов прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та визнано таким, що не відповідає чинному законодавству рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221 «Про узаконення самовільно побудованих господарських будівель в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_10».

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221 визнано незаконним та скасовано у зв'язку із перевищенням відповідачем (Виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області) своїх повноважень, оскільки на час ухвалення такого рішення компетентним органом з прийняття до експлуатації самовільних будівель та споруд була Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначеною постановою суду не встановлювались обставини порушених прав ОСОБА_4, отже, вказане судове рішення у справі за позовом прокурора в інтересах Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області не звільнило позивача у цій справі від необхідності доводити, що її право порушено внаслідок незаконного рішення Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 жовтня 2009 року № 221, яке послугувало підставою для видачі оскаржуваного нею свідоцтва про право на спадщину відповідача.

Залучення ОСОБА_4 до у часті у вказаній адміністративній справі як третьої особи, без встановлення судовим рішенням обставин порушення її прав не звільняє ОСОБА_4 від обов'язку як позивача у цій справі з підстав, зазначених у частині третій статті 61 ЦПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, доводити, що самовільно збудовані об'єкти, які успадковані відповідачем на підставі оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину, порушують її права.

Як первісний, так і уточнений позов ОСОБА_4 не містить посилань на юридично важливу обставину, а саме: за захистом яких порушених, невизнаних або оспорюваннихправ звернулась позивач.

На виконання вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України апеляційним судом запропоновано позивачу та її представнику обґрунтувати та підтвердити належними та допустимими доказами, що оскаржуваним свідоцтвом порушуються її права.

Позивачем та її представником суду апеляційної інстанції пояснено, що порушується право власності позивача на земельну ділянку, яку позивач успадкувала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2012 року після смерті свого чоловіка ОСОБА_11 На підтвердження свого порушеного права надала акт обстеження належної їй земельної ділянки від 26 липня 2012 року та відповідь Запорізької районної ради Запорізької області від 30 травня 2016 року, які у розумінні статей 58, 59 ЦПК України не є належними та допустимими доказами порушення права позивача оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину. Таким чином, із наданих суду апеляційної інстанції доказів неможливо встановити, що об'єкти: гараж літ. Н, житлова прибудова літ. А2, службова прибудова літ. А5, сарай літ. Ц, літній душ літ. Х, знаходяться на належній позивачу земельній ділянці або іншим чином порушують її права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик