Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-4748/10

провадження № 61-1243св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

представник позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9,

представники ОСОБА_8 - ОСОБА_10,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Іващенко С. О. від 9 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кірсанової Л. І., Гуцал Л. В., Пилипчук Н. П. від 23 червня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2008 року банк та ОСОБА_6 уклали кредитний договір, на підставі якого позивач надав їй кредит у розмірі 10 тис. доларів США строком користування до 26 серпня 2010 року зі сплатою 21 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором, 26 серпня 2008 року позивач уклав договори поруки з ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Оскільки ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконувала, то станом на 26 липня 2010 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 83 тис. 25 грн 18 коп. та заборгованість з пені в розмірі один відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 тис. 666грн 61 коп.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2010 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суму боргу у розмірі 83 тис. 25 грн 18 коп., що було еквівалентно 10 тис. 514 доларів США 84 центи за офіційним курсом Національного банку України станом на 26 липня 2010 року) та пеню в розмірі один відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 тис. 666 грн 61 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що порушуючи законодавство та умови кредитного договору і договорів поруки, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договірні зобов'язання належним чином не виконували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителів як із солідарних боржників.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи судове рішення суду першої інстанції без змін та вказавши, що відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки порука не припинилася.

У липні 2016 року ОСОБА_8 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що про час та місце розгляду справи, а також про ухвалене рішення його не було повідомлено судом першої інстанції. Також ні ОСОБА_8, ні його представника не було повідомлено судом апеляційної інстанції про судове засідання призначене на 23 червня 2016 року. Крім того, позивач не звертався до нього з вимогою про виконання його зобов'язань за договором поруки, а те, що ОСОБА_6 неналежно виконує кредитні зобов'язання він не знав.

У листопаді 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що позивач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що повістки про виклики в судове засідання отримував його батько. У зв'язку з викладеним, відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 305 ЦПК України в редакції, що була чинна на час подання апеляційної скарги, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомостей про те, що ОСОБА_8 або його представник ОСОБА_10 були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи 23 червня 2016 року в справі немає, а наявні в матеріалах справи поштові відправлення, направлені до ОСОБА_8 та ОСОБА_10, повернуті до суду апеляційної інстанції у зв'язку із закінченням строку їхнього зберігання, не є доказами виконання судом вимог статей 74-76 ЦПК України в редакції, що була чинна на час подання до суду апеляційної скарги, тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення про дату розгляду справи, оскільки повістки, які направлялися судом апеляційної інстанції не були отримані ні ОСОБА_8, ні його представником ОСОБА_10

Згідно зі статтею 129 Конституції України в редакції, що була чинна на час подання до суду апеляційної скарги, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_10, не повідомлених про дату розгляду справи, апеляційний суд належним чином її доводів щодо обґрунтованості позовних вимог не перевірив та не дав їм оцінки.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту п'ятого частини першої та четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщосправу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 5 частини першої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк