Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 203/7644/13-ц

провадження № 61-963 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго»,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Казака С. Ю. від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі суддів: Котушенко С. П., Красвітної Т. П., Романюк М. М., від 15 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1. При проведенні планових перевірок представниками товариства були виявлені порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила), а саме бездоговірне самовільне підключення струмоприймачів належного їй нежитлового приміщення, про що складені відповідні акти. Всього неправомірними діями відповідача позивачу було завдано збитків на суму 35 806 грн 51 коп. Посилаючись на положення статей 1212, 1213 ЦК України, статей 24-27 Закону України «Про електроенергетику» та Правил, просив суд стягнути вказану суму з відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» 35 806 грн 51 коп. у рахунок відшкодування вартості безпідставно використаної електричної енергії. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем Правил, а саме самовільним підключенням належного їй нежитлового приміщення до електропостачання та бездоговірним використанням електричної енергії, позивачу завдано збитків, а тому, керуючись положеннями статей 1212, 1213 ЦК України, статей 24-27 Закону України «Про електроенергетику» та Правил, вважав за можливе їх стягнути.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд повно встановив фактичні обставини справи, визначився із характером спірних правовідносин та нормами, які підлягають застосуванню, та ухвалив рішення із додержанням вимог матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник відповідача просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована відсутністю зв'язку між відповідачем та актами про порушення Правил, оскільки вказані акти складено відносно приватного підприємця, однак остання не є приватним підприємцем, у зв'язку з чим позивачем неправильно проведено розрахунок вартості недорахованої електроенергії.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2001 року належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Договір на постачання електроенергії у це приміщення між сторонами укладено не було.

17 жовтня 2011 року при проведенні планової перевірки представниками позивача було виявлено факт самовільного підключення струмоприймачів вказаного нежитлового приміщення до електропостачання за відсутності приладу обліку та договору на поставку електроенергії, про що складено акт про порушення Д № 002096 з нарахуванням збитків у розмірі 9 338 грн 17 коп. та здійснено відключення приміщення від системи електропостачання.

В подальшому відповідач продовжувала порушувати Правила користування електричною енергією, оскільки здійснювалось повторне самовільне підключення вказаного нежитлового приміщення до електропостачання та бездоговірне використання електричної енергії, внаслідок чого представниками позивача під час перевірок були складені відповідні акти про порушення: від 28 січня 2012 року Д №002195, за яким здійснено нарахування збитків у розмірі 5 401 грн 13 коп.; від 22 червня 2012 року Д №002233 з нарахуванням збитків в сумі 9 323 грн 83 коп.; від 14 січня 2013 року Д №004308 з нарахуванням збитків в сумі 11 743 грн 15 коп.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил.

Відповідно до статті 27 зазначеного Закону правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування електричною енергією та інше.

Пунктом 1. 3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Не зважаючи на те, що положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору, положення Правил застосовуються також і до осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Відповідно до пункту 1.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами даний нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.

Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку (п. 1.2 Методики).

Пунктом 2.7 Методики прямо встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики.

Виявивши факт самовільного споживання відповідачем електричної енергії, позивач згідно з вимогами Правил та відповідно до приписів Методики виставив відповідачу до сплати рахунок за самовільно спожиту електроенергію, який в обумовлений строк так і не було оплачено.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що відповідачем порушуються Правила користування електричною енергією для населення, про що складені відповідні акти, та надавши оцінку письмовим доказам, долученим до справи, вважали доведеним наявність самовільного підключення струмоприймачів належного відповідачу нежитлового приміщення, у зв'язку з чим дійшли правомірного висновку про стягнення з неї нарахованих збитків.

Доводи касаційної скарги про відсутність зв'язку між відповідачем та актами про порушення Правил, оскільки вказані акти складено відносно приватного підприємця, а відповідач не є приватним підприємцем, а також щодо неправильного розрахунку позивачем вартості недорахованої електроенергії, є необґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 2009 року № 5146/11/17-09, від 8 лютого 2011 року № 811/11/17-11 Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів 1, 2 Правил поширюються на всіх споживачів без винятку. Якщо об'єкт нерухомості, який належить фізичній особі на праві власності або користування, не відноситься до житлового фонду, відносини між таким споживачем - фізичною особою та енергопостачальником регулюються шляхом укладення договору про постачання електричної енергії на відокремлений об'єкт відповідно до вимог Правил (правила які застосовуються для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) із обов'язковим наданням документів, передбачених пунктом 5.4 Правил.

Таким чином, оскільки об'єктом споживача на підставі права власності є нежитлове приміщення, то оплата за електричну енергію, що споживається у такому приміщенні фізичною особою, має здійснюватись за роздрібним тарифом відповідного класу напруги, за тарифами для підприємців та юридичних осіб.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Проте при вирішенні справи суди помилково послалися на положення статей 1212, 1213 ЦК України.

Так, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Правовідносини у сфері споживання електричної енергії у разі виникнення спору щодо правопорушень, регулюються Законом України «Про електроенергетику», нормами якого передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил. При цьому за змістом статті 27 цього Закону порушеннями в сфері енергетики є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Установивши, що відповідач отримувала надані позивачем послуги з постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 суди не звернули уваги на те, що в цьому випадку склалися фактичні договірні відносини, та виходячи із аналізу змісту статей 1212, 1213 ЦК України, положення цих статей не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-582цс15.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень посилання на положення статей 1212, 1213 ЦК України.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 13 липня 2016 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року - без змін, виключивши із мотивувальної частини судових рішень посилання на положення статей 1212, 1213 ЦК України.

Поновити виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк