Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 203/4842/15-ц

провадження № 61-2432св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дінпрообленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Міхеєвої В. Ю., Ремеза В. А. від 29 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»

(далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») про стягнення коштів та інфляційних втрат.

Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг із забезпечення замовленої потужності на межі балансової потужності за місцем розташування належного позивачу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Зазначала, що на вимогу відповідача нею було сплачено 14 400 грн за забезпечення замовленої потужності

12 кВт. Оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 12 лютого 2013 року № 115 було встановлено плату за стандартне приєднання за формулою 1 000 грн за

1 кВт, позивач вважала, що зазначені грошові кошти були сплачені нею безпідставно, оскільки у 2012 році не було правових та інших підстав для їх стягнення.

Ураховуючи викладене, уточнивши підстави і розмір позовних вимог, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані неналежним виконанням договору, у розмірі 25 185 грн 60 коп., з яких 14 440 грн - сплачена сума відповідно договору та 10 745 грн 60 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у складі судді Казака С. Ю. від 27 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 14 400 грн,, інфляційні втрати -

139 грн 69 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань за спірним договором, правових підстав для його укладання, а також щодо визначення вартості послуг, а тому грошові кошти, сплачені позивачем на його виконання, підлягають стягненню на користь позивача. Крім того, суд вважав, що наявні підстави для стягнення інфляційних втрат за період з вересня по жовтень 2015 року.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня

2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що сторонами договору досягнуто домовленості з усіх його умов, договір позивач не оскаржувала, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

20 квітня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач неналежним чином виконав умови спірного договору, оскільки на момент укладення договору останній не мав правових підстав для нарахування вартості зазначених послуг у підвищеному розмірі, чим завдав позивачу збитків.

Відзиву до касаційної скарги не надходило.

30 червня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про стягнення коштів та інфляційних втрат призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що 31 липня 2012 року між ОСОБА_3 та

ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» був укладений договір № 11197-00/416 про надання послуг із забезпечення замовленої потужності на межі балансової належності. Договір позивачем не оспорюється у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору відповідач, як власник електричних мереж, зобов'язався за замовленням замовника надати послугу із забезпечення замовленої потужності 12 кВт, ІІІ категорії з надійності електропостачання на межі балансової належності відповідно до технічних умов на електропостачання нежитлового приміщення № 2 по вулиці Робочій, 23-б у м. Дніпропетровську, що є невід'ємною частиною цього договору, при передачі в точку приєднання електроустановок замовника електричної енергії відповідної потужності, необхідного об'єму, відповідної якості і надійності, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг для забезпечення відповідної потужності необхідного об'єму, відповідної якості і надійності в точці приєднання на день укладення договору визначена в розмірі

14 400 грн, які позивачем сплачено в повному обсязі 10 серпня 2012 року, що підтверджується відповідними копіями квитанцій (а.с. 14).

Пунктами 3.2.1 та 3.2.2 договору було встановлено обов'язок відповідача забезпечити виконання пункту 9 технічних умов по електрозабезпеченню електроустановок замовника протягом трьох місяців після виконання замовником пунктів 3.1.3-3.1.6 цього договору та забезпечення приєднання електроустановок замовника до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання замовником вимог пункту 3.1 та виконання власником пунктом 3.2.1 цього договору, приймання в експлуатацію, оформлення акту допуску на підключення електроустановок замовника.

26 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт № 211117 виконаних робіт, відповідно до якого послуги із забезпечення замовленої потужності за договором № 11197-00/416 від 31 липня 2012 року виконані у повному обсязі. Акт не містить будь-яких застережень або зауважень з боку позивача.

Встановивши фактичні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки сторонами було виконано умови договору, які попередньо було узгоджено, договір у судовому порядку не визнаний недійсним. При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що набрання чинності певним нормативним актом вже після підписання та узгодження умов договору між сторонами не може вважатися доказом неналежного виконання зобов'язань за цим договором.

З урахуванням наведеного рішення апеляційного суду є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку обставин справи і висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня

2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк