Постанова

іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 126/1439/17

провадження № 61-456 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

представник відповідача - Головненко Надія Володимирівна,

третя особа - ОСОБА_7,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області у складі суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Медвецького С. К. від 20 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь 17 400 грн на відшкодування моральної шкоди та 68 700 грн на відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що 14 липня 2016 року о 16 год. 30 хв. на автодорозі «Одесса-Мелітополь-Новоазовськ» сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої фургон «Mitsubishi Canter FE659F» державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2, який належав на праві власності ПІК «ААЗ Трейдінг Ко», під керуванням її сина ОСОБА_8 зіткнувся з вантажним бортовим автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 Внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_8 помер. 29 вересня 2016 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому діях водія ОСОБА_7 встановлено ознаки адміністративного правопорушення, оскільки він керував транспортним засобом без проходження обов'язкового технічного контролю. На її думку, водій ОСОБА_7, маючи значний досвід керування та дотримуючись вимог Правил дорожнього руху (далі - ПДР) і дозволеної швидкості на вищезазначеній ділянці дороги, міг уникнути зіткнення з автомобілем, яким керував її син, у зв'язку з чим міг зберегти життя людини, яке є найвищою суспільною цінністю. Вона не погоджується з окремими висновками, викладеними у постанові слідчого про закриття кримінального провадження, проте не мала можливості слідкувати та контролювати всі юридичні аспекти, пов'язані з ДТП та її наслідками, оскільки слідчий відділ знаходиться в іншому регіоні, а вона є особою похилого віку. У зв'язку з передчасною смертю сина вона зазнала моральної шкоди. Разом зі своєю донькою вона організувала поховання сина та понесла витрати на встановлення надгробного пам'ятника. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_7 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом № АІ/2549780 від 20 квітня 2015 року. Тому вона 30 березня 2017 року звернулася до страхової компанії з вимогою про виплату їй матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із втратою годувальника та понесення витрат на поховання сина. Відповіді від страхової компанії вона не отримала.

Посилаючись на вищевикладене, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 17 400 грн на відшкодування моральної шкоди та 68 700 грн на відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» 3 200 грн судового збору на користь держави.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване доведеністю заявлених позовних вимог та наявністю правових підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час ДТП була застрахована. Водій ОСОБА_7 керував транспортним засобом, що підлягав обов'язковому технічному контролю, але не пройшов його. У випадку однозначного і беззаперечного дотримання ним правил дорожнього руху та дозволеної швидкості він міг уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» задоволено, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване відсутністю вини ОСОБА_7 у ДТП, а отже - і підстав для його цивільно-правової відповідальності. Оскільки страховий випадок не настав, то страхова компанія не зобов'язана відшкодовувати заподіяну потерпілому шкоду.

3 грудня 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 137 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) безпідставно відхилив клопотання її представника про витребування матеріалів кримінального провадження № 12016080130003152 Бердянського відділу поліції в Запорізькій області, яке могло б надати більше інформації щодо учасників ДТП, обставин, за яких вона сталася, її ймовірних причин, можливість з'ясувати швидкість руху автомобілів, кількість смуг для руху в кожному напрямку, оглянути схему місця ДТП, висновки проведених експертиз, з'ясувати ступінь вини кожного з учасників. Встановлення вказаних фактів мало б суттєве значення для правильного вирішення спору. Крім того, судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: пункт 1 частини другої статті 1167, статті 1200, 1201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статті 6, 20-1, 21, пункт 22.1 статті 22, стаття 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 липня 2016 року о 16 год. 30 хв. у світлу пору доби на автодорозі «Одесса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі села Червоне Поле Бердянського району Запорізької області сталася ДТП, внаслідок якої фургон «Mitsubishi Canter FE659F», що належав на праві власності ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 зіткнувся з вантажним бортовим автомобілем «ГАЗ 3307» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7

Внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_8 помер.

14 липня 2016 року слідчим СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Єрмаченковою Ю. В. було внесено відомості про дане ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080130003152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

29 вересня 2016 року тим же слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що з вини водія ОСОБА_7 14 липня 2016 року сталася ДТП, у результаті якої загинув її син. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», тому саме страхова компанія повинна відшкодувати їй завдану смертю сина матеріальну та моральну шкоду.

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону № 1961-ІV.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 6 Закону № 1961-ІV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтями 22, 23 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну

третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Постановою про закриття кримінального провадження від 29 вересня 2016 року на підставі висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 25 серпня 2016 року № 622/16 встановлено, що з моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля «ГАЗ-3307» ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Canter FE659F» під керуванням водія ОСОБА_8, в діях якого є невідповідність вимогам пунктів 10.1, 11.3 ПДР України, що, з технічної точки зору, перебуває у причинному зв'язку з ДТП, а в діях водія ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України.

Цією постановою також встановлено, що кримінальна відповідальність за статтею 286 КК України настає за умови спричинення потерпілому тілесних ушкоджень не менше ніж середнього ступеня тяжкості, а в даному випадку не було спричинено тілесних ушкоджень чи смерті нікому, крім ОСОБА_8, тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, а кримінальне провадження підлягає закриттю.

Оскільки у діях водія ОСОБА_7 відсутня вина у ДТП, то і відсутня передбачена статтею 1188 ЦК України підстава для його цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. У зв'язку з цим у страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність ОСОБА_7, не виникло встановлене статтями 22, 23 Закону № 1961-ІV зобов'язання відшкодувати шкоду.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону № 1961-ІV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відому в задоволенні позовних вимог, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України 2004 року), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_7 у ДТП, а отже і про відсутність підстав для його цивільно-правової відповідальності та відповідальності страхової компанії.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання представника позивачки про витребування матеріалів кримінального провадження за фактом ДТП, яке сталося 14 липня 2016 року, не заслуговують на увагу та ґрунтуються на припущеннях, оскільки у матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження від 29 вересня 2016 року, зі змісту якої вбачається, що вищевказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_8, а в діях водія ОСОБА_7 відсутня вина у вчиненні даної ДТП. Зазначені у клопотанні докази були досліджені та враховані слідчим під час досудового розслідування, про що зазначено в постанові від 29 вересня 2016 року, яка не була оскаржена в установленому законом порядку та набула чинності.

Крім того, з копій матеріалів кримінального провадження по факту ДТП, які були витребувані судом першої інстанції (а. с. 52-53), але надійшли вже після закінчення апеляційного розгляду справи (а. с. 120-146), не вбачається обставин, на які посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі. Тому не дослідження судами попередніх інстанцій цих матеріалів не вплинуло на правильність вирішення справи.

Статтею 27 Закону № 1961-ІV, на яку посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, врегульовується питання страхового відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого. Однак дана правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, як зазначалося вище, обов'язок провести таке відшкодування покладається на страховика лише у разі настання страхового випадку. Судом встановлено, що смерть сина позивача настала не у зв'язку зі страховим випадком, тому що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 не настала (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Доводи позивача про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела (стаття 1187 ЦК України), також не заслуговують на увагу, так як спірні правовідносини врегульовуються іншою нормою матеріального права, а саме статтею 1188 ЦК України, яка передбачає, що обов'язковою умовою відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (що мало місце в даному випадку), є вина завдавача шкоди. Однак судом встановлено відсутність вини ОСОБА_7 у ДТП.

Той факт, що в діях водія ОСОБА_7 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з керуванням ним транспортним засобом, що підлягав обов'язковому технічному контролю, який він своєчасно не пройшов, не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки вказане порушення не знаходиться у причинному зв'язку з ДТП та її наслідками.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не заперечують, на законність судового рішення не впливають і спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов