Постанова

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Маринич В.К.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Гошовська Ю.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та прокурора Фастівської місцевої прокуратури, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110310001254,

відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фастова Київської області, виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які її подали

Прокурори у скаргах виклали вимогу до суду про скасування судових рішень відносно виправданого ОСОБА_2 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Вимоги вмотивовано неправильною і неповною оцінкою обставин вчиненого злочину, оскільки під час судового розгляду жоден доказ не був визнаний недопустимим, безпідставно відкинуто та не надано оцінки показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судом апеляційної інстанції безпосередньо не досліджувалися, а тому суд безпідставно на них послався. Також зазначають про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки не наведено підстави, з яких доводи апеляційної скарги визнані необґрунтованими. Крім того, вказують, що клопотання прокурора про повторний допит свідків та потерпілого судом апеляційної інстанції залишено без вирішення.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та виправдано його за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року відносно виправданого ОСОБА_2 - без зміни.

2.3 Пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, яке не було підтверджено в суді

ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 27 червня 2015 року приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи неподалік магазину на вул. Червоноармійській, поруч із будинком № 10 у м. Фастові, під час сутички з членами громадського формування «Самооборона Фастівщини», які здійснювали патрулювання вулиць у м. Фастові, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_10, що входить до вказаного громадського формування, два удари рукою по голові. Внаслідок цього потерпілому було завдано фізичний біль і не спричинено тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК України.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції не підтримала касаційні скарги прокурорів.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Практика Європейського суду з прав людини

4.1.1 Рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року

… 53. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

4.1.2 Рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року

… 86. Враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

4.2 Кримінальний кодекс України

4.2.1 Стаття 126. Побої і мордування

Частина 1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

4.3 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.3.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.3.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.3.3 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Частина 3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

4.3.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.3.5 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5. Мотиви суду касаційної інстанції щодо доводів, наведених у касаційних скаргах

5.1 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, наведених у касаційних скаргах, та установлених КПК України меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень розгляд провадження суд касаційної інстанції здійснює в частині перевірки дотримання судами вимог кримінального процесуального закону, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_2 [4.3.4].

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону

Суд першої інстанції за результатами детального аналізу доказів, зібраних у провадженні, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, у зв'язку з чим виправдав його, мотивувавши своє рішення достатньо повно [4.3.2].

З огляду на те, що в диспозиції ч. 1 ст. 126 КК України не передбачено наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, для інкримінування даного злочину значення має саме доведеність факту завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій [4.2.1].

Суд першої інстанції, стверджуючи про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, дійшов такого висновку на підставі послідовних показань останнього, який заперечував проти завдання ударів потерпілому, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особи, яка випадково стала свідком конфлікту, - ОСОБА_9, даними з відеозапису, який хоч і підтверджує виникнення конфліктної ситуації, однак не містить кадрів, на яких зафіксовано завдання ударів потерпілому, та не є безперервною відеозйомкою подій [4.1.1, 4.1.2].

Так, судами правильно взято до уваги показання свідка ОСОБА_9, який не є зацікавленою особою, став свідком випадково, його показання були послідовними та відповідали показанням інших свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Судом апеляційної інстанції перевірено та підтверджено правильність того, що виправдувальний вирок обґрунтовано показаннями групи осіб [4.1.1, 4.1.2].

В суді апеляційної інстанції клопотання про повторне дослідження доказів, за винятком повторного дослідження відеозапису, прокурором не заявлялося, а тому доводи касаційної скарги в цій частині Суд вважає необґрунтованими.

У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то повторне дослідження апеляційним судом цих доказів в такому ж порядку, як було досліджено судом першої інстанції не є обов'язковим. Такий обов'язок виникає тільки за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чого встановлено не було [4.3.3].

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, ретельно перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, що є аналогічними викладеним у касаційних скаргах, та спростував їх з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.3.4].

Тому апеляційний суд, оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини, дійшов висновку, що докази, які покладені в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, не містять даних, які б доводили завдання ним ударів потерпілому, а отже й наявність у діях ОСОБА_2 складу вказаного злочину.

Таким чином, підстав стверджувати про незаконність оскаржуваних судових рішень та не погоджуватися з висновками, викладеними в них, суд касаційної інстанції не вбачає. Крім того, з огляду на відсутність підтверджених матеріалами провадження дій, які би свідчили про завдання ударів потерпілому ОСОБА_2, норми закону України про кримінальну відповідальність застосовано правильно [4.2.1].

5.3 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд вважає доводи касаційних скарг прокурорів, які брали участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КК України необґрунтованими, а тому вказані касаційні скарги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 436, 441, 442 КПК України, пунктами 4-6 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та прокурора Фастівської місцевої прокуратури, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 грудня 2016 року відносно виправданого ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів В.К. Маринич С.О. Стороженко