Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 379/705/20

провадження № 51-2739 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110000000228, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК)

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року та Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Київський апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2022 року ухвалу місцевого суду залишив без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення норм КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року та Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 рокускасувати, та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що:

- 19 березня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, 4 травня 2020 року слідчим ОСОБА_9 , відповідно до ст. 290 КПК повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування та можливість отримання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із вказаними матеріалами досудового розслідування, що підтверджується підписами ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 датованими 4 травня 2020 року. Одночасно з цим, прокурором ОСОБА_7 та його захиснику, в порядку ч. 6 ст. 290 КПК, направлено запит про надання доступу до матеріалів якими володіє сторона захисту, датований 4 травня 2020 року. Надалі, згідно з протоколами про надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування, ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 ознайомились із вказаними матеріалами 19 травня 2020 року та 16 червня 2020 року, тому рішення про завершення досудового розслідування прийняте у межах строку здійснення досудового розслідування разом із відкриттям матеріалів досудового розслідування стороні захисту для ознайомлення, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28 вересня 2021 року у справі №758/12538/20;

- період з моменту повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення у строки досудового розслідування не включається;

- місцевий суд дійшов безпідставного та незаконного рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК;

- суд апеляційної інстанції на вищевказані істотні порушення вимог КПК уваги не звернув та залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін, чим, на думку прокурора, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_11 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Захисник та ОСОБА_7 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 219 КПК передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції, яка діяла на момент закінчення досудового слідства у провадженні щодо ОСОБА_7 ) строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включався у строки, визначені цією статтею.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні 19 березня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, 4 травня 2020 року слідчим ОСОБА_9 , відповідно до ст. 290 КПК повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування та можливість отримання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із вказаними матеріалами досудового розслідування, що підтверджується підписами ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 датованими 4 травня 2020 року. Сторона захисту ознайомилася з матеріалами досудового розслідування 19 травня 2020 року.

За змістом закону період з моменту повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення у строки досудового розслідування не включається. Тобто у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення такого повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.

Як убачається з наявних матеріалів кримінального провадження 19 травня 2020 року сторона захисту на підставі положень ст. 290 КПК ознайомилася зі всіма матеріалами, зібраними під час досудового розслідування, які сторона обвинувачення визнала достатніми для складання обвинувального акта. При цьому будь яких клопотань щодо неповного ознайомлення з матеріалами провадження чи щодо наявності матеріалів для відкриття стороні обвинувачення ОСОБА_7 та його захисник не заявляли.

З огляду на те, що у цьому провадженні з моменту направлення повідомлення в порядку ст. 290 КПК до завершення строку досудового розслідування залишалося 15 днів (з 04 по 19 травня 2020 року), які не включаються у строк досудового розслідування, то перебіг цього строку продовжився після ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування (тобто після 19 травня 2020 року) на 15 днів.

З урахуванням наведеного у цьому кримінальному провадженні кінцевою датою строку досудового розслідування з урахуванням часу ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування мало бути 3 червня 2020 року. Однак до зазначеної дати сторона обвинувачення не вжила будь-яких заходів щодо спрямування обвинувального акту до суду. З наявних матеріалів та касаційної скарги прокурора не вбачається також, що у термін до 3 червня 2020 року сторона обвинувачення повідомила сторону захисту про ознайомлення з документами, які були складені 19 та 25 травня 2020 року і які не були відкриті стороні захисту.

Водночас, сторона обвинувачення поза межами встановленого строку 16 червня 2020 року ознайомила сторону захисту з повідомленням ОСОБА_12 про проведення негласних слідчих розшукових дій від 19 травня 2020 року та постановою про зміну групи прокурорів від 25 травня 2020 року. Того ж дня склала обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , який надійшов до суду 22 червня 2020 року.

Суди попередніх інстанцій визнали, що складення, вручення та направлення обвинувального акту 16 червня 2020 року відбулося після закінчення строків досудового розслідування, та не мало ніякого правового значення для обчислення строків у порядку ч. 3, 5 ст. 219 КПК, оскільки зупинення перебігу строків досудового розслідування у зв`язку з ознайомленням з матеріалами провадження можливе лише в межах строків досудового розслідування, а не після їх закінчення. Суд в цілому погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки такі висновки обґрунтовані і вмотивовані.

Обґрунтовуючи свою позицію тим, що 16 червня 2020 року сторона захисту додатково ознайомилась з матеріалами, які були складені після відкриття їй матеріалів провадження, прокурор не зазначає, якими положеннями КПК він керувався у цьому випадку, при тому, що станом на 4 травня 2020 року він вже визнав отримані докази достатніми для складання обвинувального акта та повідомив про завершення досудового розслідування, і не вказує, які саме обставини перешкодили йому виконати зазначені дії в період до 3 червня 2020 року.

На переконання Суду, посилання сторони захисту в обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №758/12538/20, є недоречним, оскільки ця постанова винесена за інших фактичних обставин і процесуальних підстав (у наведеному захисником рішенні обвинувальний акт був спрямований до суду у строк досудового розслідування, який продовжився після ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування).

Таким чином, Суд дійшов висновку, що даних про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили таке істотне порушення кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого судового рішення, чи неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, не встановлено.

Виходячи з наведеного, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3