ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 211/2255/18

провадження № 51-4390 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040230000693, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, 05 квітня 2018 року у вечірній час, під час вживання алкогольних напоїв разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 та їх спільним знайомим ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в ході сварки з ОСОБА_9 на ґрунті побутових питань, під час якої останній застосовував фізичне насильство щодо засудженої. Зазначена поведінка ОСОБА_9 обурила ОСОБА_6 та викликали у неї почуття гострої неприязні до співмешканця та умисел на заподіяння смерті, у зв`язку з чим остання взяла з поверхні столу кухонний ніж та пройшла в приміщення кімнати, де в цей час перебував потерпілий та наблизившись до нього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, завдала ОСОБА_9 один удар кухонним ножем в область живота, від яких потерпілий помер на місці події. Після цього, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 залишили приміщенні вказаної квартири.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав. Зокрема, захисник стверджує, що було допущено порушення кримінального процесуального закону, оскільки апеляційний суд відхиляючи доводи щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 118 КК України зазначив в ухвалі відомості, які спростовуються протоколом слідчого експерименту. Вважає, що ОСОБА_6 не мала умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 . Зазначає, що висновок апеляційного суду щодо допустимості доказів, зібраних групою слідчих, є таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та висновку, викладеному в рішенні Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (провадження № 51-4584кмо18), оскільки в матеріалах кримінального провадження є постанова про створення групи слідчих, проте відсутній підпис начальника слідчого відділу. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджуються з оцінкою доказів, наводить доводи щодо наявності, на її думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час розгляду цього кримінального провадження. Вважає, що апеляційним судом не враховано належним чином того, що ОСОБА_6 не бажала заподіяти шкоду потерпілому, а хотіла відвернути напад на неї та захиститись від суспільно-небезпечного посягання.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_7 підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_6 під час касаційного розгляду підтримала подану її захисником касаційну скаргу з зазначених в ній підстав.

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі сторони захисту доводів, вважав, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни. Крім того, прокурором під час касаційного розгляду, на спростування доводів касаційної скарги, було надано постанову про створення групи слідчих від 06 квітня 2018 року за підписом начальника слідчого відділу, яку він просив приєднати до матеріалів провадження.

Потерпілий ОСОБА_8 під час касаційного розгляду заперечив проти задоволення касаційного скарги захисника ОСОБА_7 та вважав, що рішення апеляційного суду необхідно залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК України, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями: обвинуваченої ОСОБА_6 , яка визнавала себе винуватою у позбавленні життя потерпілого ОСОБА_9 та не заперечувала, що саме вона спричинила це тілесне ушкодження кухонним ножем, від якого він помер, проте не бажала цього; свідка ОСОБА_11 (медичний працівник), який зазначив, що по приїзду на місце пригоди двері були відчинені, ніхто не зустрічав їх, в квартирі побачили тіло чоловічої статі без ознак життя, при огляді було виявлено поранення в області черевної порожнини; свідка ОСОБА_12 , який вказав, що засуджена є його матір`ю і яка йому повідомила, що вона вбила потерпілого; свідка ОСОБА_13 , який зазначив, що ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_6 підрізала ОСОБА_14 і вони разом потім втекли; свідка ОСОБА_15 , який вказав, що його вночі розбудив стук у двері, коли він підійшов до дверей, то почув, що там людина кричить, що вона його вбила, а коли працівники поліції приїхали, то він зрозумів, що вбили його сусіда; свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що в той день приїхав в гості до потерпілого, вживали втрьох спиртні напої, потім він заснув, а коли його розбудила ОСОБА_6 і сказала, що вбила потерпілого ОСОБА_9 і він побачив ніж в руці засудженої.

Окрім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, що винуватість ОСОБА_6 також підтверджується даними протоколів слідчих дій, висновками судово-медичних експертиз та іншими письмовими доказами, зміст яких детально зазначено у вироку.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину і правильно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 115 КК.

Суди навели переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції визнає його правильним.

Доводи захисника ОСОБА_7 про перебування її підзахисної в стані необхідної оборони, а відтак вчинення умисного вбивства при перевищенні її меж (ст. 118 КК України), належним чином судами перевірено та таку версію сторони захисту спростовано.

Так, умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК України, з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

На відміну від умисного вбивства, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Так, ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнає дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, атакож суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої вданій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст.36КК України).

Вирішуючи питання про відсутність чи наявність в діях особи стану необхідної оборони у разі вчинення злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи слід оцінювати акт суспільно небезпечного посягання й акт захисту, встановлювати їхспіввідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Місцевий та апеляційний суди, врахувавши вищезазначене, дійшли правильного висновку, що обране знаряддя вчинення злочину (кухонний ніж), завдання ним удару у місце розташування життєво важливих органів, сила і локалізація удару свідчать саме про усвідомлення засудженою суспільної небезпечності своїх дій, передбачення нею суспільно небезпечних наслідків та свідомо допускаючи їх настання.

Також суди дійшли висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би підтверджували, що під час конфлікту ОСОБА_9 сам наткнувся на ніж або те, що засуджена лише захищалась від протиправних дій останнього. Це все свідчить про те, що засуджена не могла відчувати реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, оскільки потерпілий після конфлікту перебував в кімнаті, а потерпіла була в приміщенні кухні, відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені засудженою такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони, попри те, що в неї, відповідно до висновку експерта, наявні легкі тілесні ушкодження. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що судом не дано оцінки показанням його підзахисної про те, що їй погрожував потерпілий та ці погрози вона сприймала реально і непокоїлася за своє життя, то вони є безпідставними. Показанням ОСОБА_6 суди попередніх інстанцій надали критичну оцінку, навівши в судових рішеннях мотиви і аргументи своїх висновків, з якими погоджується Суд.

Доводи сторони захисту у касаційній скарзі про те, що висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, ґрунтуються на недостатніх доказах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження та вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку, навівши ґрунтовні мотиви прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412414 КПК України, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам її касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргувизнано необґрунтованою.

При цьому апеляційний суд не надавав іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки дослідженим письмовим доказам та показанням свідків, а лише оцінив ці докази кожен окремо та в сукупності і дійшов до обґрунтованого висновку, що доказів, які є належними та допустимими і обґрунтовано покладені місцевим судом в основу вироку, достатньо для визнання ОСОБА_6 винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно поза розумним сумнівом доводять її винуватість.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується Верховний Суд.

Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про допустимість доказів, зібраних групою слідчих, за відсутності підпису начальника СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області у постанові про створення групи слідчих від 06квітня 2018 року, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа №477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20) постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Так, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції прокурором, на спростування доводів касаційної скарги захисника, було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів провадження та надана постанова про створення групи слідчих від 06квітня 2018року за підписом начальника СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3