Історія справи

Постанова

Іменем України

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 128/134/20

провадження № 51-3376 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12019020100000922 щодо

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року кримінальне провадження № 12019020100000922, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, закрито у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу районного суду - без зміни.

Суд першої інстанції встановив, що у кримінальному провадженні № 12019020100000922 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 15 жовтня 2019 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Строк досудового розслідування був продовжений постановою керівника Вінницької місцевої прокуратури від 10 грудня 2019 року до трьох місяців, тобто до 15 січня 2020 року.

Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні був затверджений 14 січня 2020 року та направлений до суду 17 січня 2020 року.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строків досудового розслідування.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо того, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні звернений до суду в межах строку досудового розслідування, оскільки він отриманий судом 16 січня 2020 року, в останній день цього строку.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити, скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судове рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до того, що суд дійшов невірного висновку про те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлений до суду поза межами строку досудового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Мотиви суду

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується, серед іншого, направленням до суду обвинувального акта.

Положеннями кримінального процесуального закону, закріпленими у статтях 219 294-295-1 КПК України, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.

Згідно зі ст. 113 цього Кодексу процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2 місяців. Цей строк може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК України.

Закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Питання щодо застосування положень ст. 219 КПК України при визначенні строку досудового розслідування неодноразово було предметом розгляду у судових рішеннях Верховного Суду, де було сформульовано висновок, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття такого кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Як установив суд, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 15 жовтня 2019 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Строк досудового розслідування був продовжений прокурором до трьох місяців, тобто до 15 січня 2020 року.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був затверджений 14 січня 2020 року, того ж дня був складений протокол про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Таким чином, суд установив, що ознайомлення тривало один день, 14 січня 2020 року, та даний строк не включається у строки досудового розслідування. Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що останнім днем досудового розслідування було 16 січня 2020 року.

Суд також установив, що обвинувальний акт був фактично направлений до суду 17 січня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, який зазначив, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був доставлений до суду не засобами поштового зв`язку, а переданий нарочно кур`єром, тому моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження безпосередньо до суду. В даному випадку день звернення і день надходження до суду співпадають.

У касаційній скарзі прокурор заперечує такі висновки судів та посилається на витяг з реєстру відправлень, які були здані до Вінницького районного суду, та звертає увагу, що цей витяг датовано 16 січня 2020 року.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій. Тобто, прокурор у суді мав підтвердити належними документами своє твердження про направлення кримінального провадження до суду саме 16 січня 2020 року, як він вказує в касаційній скарзі.

Натомість, цього зроблено не було.

В суді апеляційної інстанції було встановлено, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був доставлений до районного суду кур`єром прокуратури та зареєстрований у суді відповідно до Інструкції з діловодства 17 січня 2020 року, тобто у день надходження обвинувального акта до суду, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

Прокурор подав до апеляційного суду копію реєстру вихідної кореспонденції прокуратури, з виправленою датою. Суд звертає увагу на те, що надсилання або передавання вихідних документів прокуратури, в тому числі матеріалів кримінального провадження, здійснюється відповідно до Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, якою передбачено дії працівників прокуратури, порядок надсилання документів засобами фельд`єгерського, кур`єрського та спеціального зв`язку. Крім того чітко визначені документи та порядок їх заповнення, на підтвердження отримання кореспонденції.

Матеріали провадження не містять жодного належного підтвердження того, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був фактично направлений до суду саме 16 січня 2020 року. Не долучено таких документів прокурором і до касаційної скарги.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується із твердженням апеляційного суду про те, що фактичне направлення обвинувального акту до суду кур`єром та його отримання судом відбулося в один день, 17 січня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3