Постанова

Іменем України

29 березня 2018 року

м. Київ

справа № 203/4863/14-к

провадження № 51-436 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Білик Н. В., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М. О.,

прокурора Пашкова Є. Є.,

виправданого ОСОБА_1,

захисника виправданого Венгера В. Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій на вирок Кіровського районного м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013250000000010, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мерефа Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

Залишено без розгляду цивільні позови та вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що будучи в силу займаної посади директора ТОВ НВО «Залізничавтоматика», що знаходиться за адресою: проспект Леніна, 36, м. Харків, службовою особою, в період з 01 січня 2009 по 31 грудня 2011 року, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та іншими, в тому числі невстановленими особами, діючи з метою особистого збагачення та отримання неконтрольованих державою доходів, задіяв в своїй господарській діяльності схему несплати податків, що входять в систему оподаткування, введені у встановленому законом порядку, шляхом документального оформлення фіктивних операцій та взаєморозрахунків із ТОВ «Вінітекс», ПП «Спейсер Ту Рент», ТОВ «Спецмонтажстрой», ТОВ «Скідеф», ТОВ «ТПК Укрспецсталь», ПП «Агровік-Дніпро», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Тех-ін-Торг-04», ТОВ «НОВО-СВІТ», ПП «Консалтингова компанія «Крок», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 2 445 316, 86 грн., що є особливо великим розміром та вчинив службове підроблення, яке виразилося у складанні завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні завідомо неправдивих відомостей до них.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу судів і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою судом доказів та вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та стверджує про необґрунтованість виділення з кримінального провадження відносно 17 осіб в окреме провадження матеріалів щодо ОСОБА_1 Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Венгер В.Л. під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони обвинувачення, просили оскаржувані виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор, як на підставу скасування вироку суду першої інстанції і ухвали суду апеляційної інстанції, посилається на невідповідність висновків судів, викладених в судових рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, не погоджується з оцінкою судами доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Натомість, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.

При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що рішення суду про виправдання ОСОБА_1 є правильним.

Докази винуватості ОСОБА_1, на які посилалися органи досудового розслідування, перевірені судовими інстанціями та, згідно зі ст. 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення та встановив, що вони були зібрані, у тому числі, з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, є недоведеним.

Зокрема, на думку колегії суддів, суд правильно послався на показання самого виправданого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Проаналізувавши показання судового експерта Козуби С.О. та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку про те, що між ТОВ НВО «Залізничавтоматика» та ТОВ «Вінітекс», ПП «Спейсер Ту Рент», ТОВ «Спецмонтажстрой», ТОВ «Скідеф», ТОВ «ТПК Укрспецсталь», ПП «Агровік-Дніпро», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Тех-ін-Торг-04», ТОВ «НОВО-СВІТ», ПП «Консалтингова компанія «Крок» було укладено ряд договорів та документально підтверджено виконання сторонами взаємних обов'язків за ними.

Дослідивши акти, за результатами перевірки ТОВ НВО «Залізничавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства, складені посадовими особами ДПІ, суд встановив, що їх висновки про несплату податків ґрунтуються виключно на твердженнях посадових осіб ДПІ про те, що такі контрагенти є фіктивними та правочини, укладені ТОВ НВО «Залізничавтоматика» з ними, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду № 2а-8719/12/2070 від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2013 року, скасовано наказ № 629 від 11 липня 2012 року «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВО «Залізничавтоматика» та наказ № 670 від 18 липня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 629 від 11 липня 2012 року «Про призначення документальної невиїзної перевірки від ТОВ НВО «Залізничавтоматика».

Саме на підставі зазначених наказів було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ НВО «Залізничавтоматика» за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями, за результатами якої складено акт № 1248/22-204/34017368 від 25 липня 2012 року на який посилалася сторона обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_1

У зв'язку зі скасуванням адміністративним судом зазначених наказів документальної позапланової невиїзної перевірки, суд правильно не взяв до уваги висновки, складені за результатами її здійснення.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000792330 та № 0000802330 від 27 квітня 2011 року.

В зв'язку з тим, що підставою скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були безпідставність та надуманість висновків акту № 436/23-304/34017368 від 28 березня 2011 року , складеного за результатами планової виїзної перевірки ТОВ НВО «Залізничавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства на період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, суд обґрунтовано визнав зазначений доказ неприйнятним.

Тому встановивши, що матеріали кримінального провадження не містять в собі актів перевірок податкових органів, податкових повідомлень-рішень, які не скасовані в судовому порядку та які б фіксували факт порушення податкового законодавства у взаємовідносинах між ТОВ НВО «Залізничавтоматика» із ТОВ «Вінітекс», ПП «Спейсер Ту Рент», ТОВ «Спецмонтажстрой», ТОВ «Скідеф», ТОВ «ТПК Укрспецсталь», ПП «Агровік-Дніпро», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Тех-ін-Торг-04», ТОВ «НОВО-СВІТ», ПП «Консалтингова компанія «Крок» суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що органами досудового розслідування не встановлено та не підтверджено факту ненадходження коштів, вказаних в обвинувальному акті до бюджету та цільових фондів, та, відповідно, факту умисного ухилення від сплати податків.

Крім того, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено нікчемності угод, укладених між ТОВ НВО «Залізничавтоматика» із ТОВ «Вінітекс», ПП «Спейсер Ту Рент», ТОВ «Спецмонтажстрой», ТОВ «Скідеф», ТОВ «ТПК Укрспецсталь», ПП «Агровік-Дніпро», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Тех-ін-Торг-04», ТОВ «НОВО-СВІТ», ПП «Консалтингова компанія «Крок». Суд відзначив, що аналіз доказів у справі, в їх логічній сукупності, свідчить про те, що між зазначеними суб'єктами господарювання мали місце фінансово-господарські відносини на підставі укладених між ними угод та констатував, що за наявних в матеріалах справи доказів, стороною обвинувачення не доведено, що такі договори є завідомо підробленими, містять неправдиві відомості про неіснуючі поставки товарів та послуг, мають уявний характер.

Також судом першої інстанції детально досліджено й решту доказів, наданих стороною обвинувачення та вжито всіх необхідних можливих заходів в рамках кримінального провадження для з'ясування та усунення протиріч.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 правомірно виправдано за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень.

Доводи прокурора щодо безпідставності виправдання, які аналогічні за своїм змістом доводам його апеляції, ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано вмотивовані відповіді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, розглянувши справу в межах поданої прокурором апеляційної скарги, в якій останній, посилаючись на неповноту судового слідства, безпідставне виділення в окреме провадження матеріалів щодо ОСОБА_1, не навів належних доводів, з відповідним обґрунтуванням, які саме докази, надані стороною обвинувачення суду першої інстанції, не були предметом дослідження цього суду та вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складів злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався.

За своїм змістом, апеляційна скарга прокурора не містила жодного конкретного посилання на докази винуватості ОСОБА_1, а лише зводилась до формального посилання на неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам, без визначення цих обставин.

Крім того, всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України, порушуючи питання про скасування виправдувального вироку та постановлення обвинувального, прокурор не ставив перед апеляційним судом вимог щодо дослідження доказів, які на його думку, були неповно досліджені судом першої інстанції або отримали неправильну юридичну оцінку.

Посилання в касаційній скарзі на те, що прокурор був позбавлений можливості порушувати зазначене питання, так як ці докази не досліджувалися судом першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за правилами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Що стосується тверджень прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону в зв'язку з виділенням в окреме провадження матеріалів стосовно ОСОБА_1, то вони є необґрунтованими з огляду на положення ч. 1 ст. 334 КПК України, відповідно до яких, матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. Саме по собі виділення матеріалів кримінального провадження, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи, що справа була виділена під час розгляду в суді першої інстанції та після відкриття матеріалів провадження іншій стороні, як того вимагає ст. 290 КПК України, у прокурора була можливість заявляти клопотання про дослідження будь-яких доказів, отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження щодо всіх зазначених у обвинувальному акті осіб, чого вказаний учасник судового провадження зі сторони обвинувачення не зробив.

Посилання прокурора про неналежну, на його думку, перевірку доводів апеляційної скарги щодо недопустимості доказів - показань деяких свідків, у зв'язку з порушенням вимог щодо приведення їх до присяги, неможливості відтворення запису судового засідання від 25 квітня 2016 року, на якому зафіксовано проголошення повного тексту вироку суду першої інстанції, посилання при описанні фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень на участь невстановленої «Особи 1», колегія суддів вважає непереконливими, оскільки, як убачається зі змісту ухвали, вказаний суд надав обґрунтовані відповіді на них, із зазначенням мотивів визнання їх безпідставними, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Касаційна скарга прокурора не містить доводів на обґрунтування наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і таких порушень, у цій справі, колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог, немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Кіровського районного м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Н. В. Білик В.В. Щепоткіна