ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 157/538/18

провадження № 51-1413км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року та вирок Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201631160000027, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Краснилівка Камінь-Каширського району Волинської області, та проживає у АДРЕСА_1 , засуджений за ст.254 Кримінального кодексу України (далі - КК України) в редакції Закону України №270-VI від 15 квітня 2008 року, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнений від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу та події кримінального правопорушення.

Свої доводи захисник мотивує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки судами допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильне застосування матеріального та кримінального - процесуального законодавства.

Вважає, що при новому розгляді у суді першої інстанції судне провів повного судового розгляду, вибірково досліджував докази, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит усіх свідків, не надав оцінки доказам сторони захисту, які спростовували усі докази сторони обвинувачення поза розумним сумнівом, не вирішив жодного клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимими усіх доказів, наданих стороною обвинувачення.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку цим порушенням суду першої інстанції.

На думку захисника, істотним порушенням вимог кримінального процесуального законує застосування ст.49 КК України, що відбулось всупереч волі обвинуваченого, який наполягав на постановленні виправдувального вироку.

Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування матеріального права в частині тлумачення положень ст. 254 КК України, оскільки стороною обвинувачення не підтверджено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_7 , характеризувалась родючістю і на момент набуття права власності останнім на ній уже були порушені ґрунти, наявна штучна водойма та значне заліснення рослинними самонасадженнями, що унеможливлювало використання такої землі за цільовим призначенням.

Крім того, наголошує, що обвинуваченням не було підтверджено, за результатами яких конкретних діянь ОСОБА_7 було вчинено безгосподарське використання земель, а також який причинно-наслідковий зв`язок існує між таким діянням чи бездіяльністю та наслідками.

Також, вважає, що засуджений в силу своїх обмежених можливостей не міг виконувати обов`язку дотримуватись правил щодо дбайливого і раціонального використання земель, а отже це виключає можливість та підстави для його притягнення до кримінальної відповідальності.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, призначено йому покарання, у виді штрафу на суму 4080 грн. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 254 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження стосовно нього за ст.254 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

За вироком Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задоволено частково. Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасовано. Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15 квітня 2008 року). На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України його звільнено від покарання за ст. 254 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15 квітня 2008 року) - у зв`язку з закінченням строків давності. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Як установлено судами, ОСОБА_7 вчинив безгосподарське використання земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту та порушення структури ґрунту за таких обставин. Так, ОСОБА_7 , будучи з 12 листопада 2015 року власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства зі складом угідь - рілля, на території Камінь-Каширської міської ради Волинської області за межами населених пунктів, площею 2 га, кадастровий номер 0721410102:05:000:0020, в урочищі «Дубицьке», в період часу з весни 2016 року по травень 2018 року, без зміни цільового призначення земельної ділянки, за допомогою спеціальної техніки, в порушення вимог ст.14, ч.6 ст.41 Конституції України, ч.2 абз. 2 ч.5 ст.20, п.п. «а», «б», «г», «ж» ч.1 ст.91 168 Земельного кодексу України, ст.35, 36, 37 Закону України «Про охорону земель» умисно, протиправно, зняв на земельній ділянці родючий шар ґрунту без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на площі 0,79 га облаштував на земельній ділянці кар`єр для видобування піску. Видобуто піску об`ємом 17384,10 м. куб.

Безгосподарське використання ОСОБА_7 вказаної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості та спричинило: втрату її родючості, що виразилось у втраті гумусу на земельній ділянці, здатності земельної ділянки задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі, теплі, в достатніх кількостях для їх нормального розвитку; виведення її з сільськогосподарського обороту, припиненні та неможливості подальшого її використання за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; порушення структури ґрунту, втраті його фізичних, хімічних, біологічних та економічних властивостей, а також природного рослинного покриву.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, прокурор просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на те, що судами допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено. Тому вказані доводи не є предметом касаційного розгляду.

З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено перевіреними під час судового розгляду доказами, а їх оцінка не суперечить ст. 94 цього Кодексу.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу та події кримінального правопорушення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, безгосподарське використання земель полягає в умисних діях чи бездіяльності щодо незабезпечення ефективного та раціонального використання земельних ресурсів, що призвело до шкідливих наслідків, зазначених в диспозиції статті 254 КК України (в редакції Закону України №270-VI від 15 квітня 2008 року): тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.

За матеріалами кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні безгосподарського використання земель, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України(в редакції Закону України №270-VI від 15 квітня 2008 року), на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні сукупності доказів, а саме: показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даних акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23 серпня 2017 року, висновків Технічної документації із землеустрою щодо проведеної інвентаризації земельної ділянки за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 13 грудня 2017 року, результатів підрахунку об`єму виїмки ґрунту з кар`єра в урочищі «Дубицьке» Камінь-Каширського району Волинської області від 23 лютого 2018 року, висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №154/5 від 27 березня 2018 року.

Місцевий суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 призвели до шкідливих наслідків - зміни цільового призначення, що потягло за собою виведення її із сільськогосподарського обороту, що свідчить про порушення обвинуваченим положень ст. 91 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» щодо порушення правил використання земельної ділянки, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника, дослідив матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізував наведені в апеляційних скаргах доводи, в тому числі доводи захисника, які аналогічні доводам, наведеним у його касаційній скарзі, надавши їм належну оцінку.

Так, апеляційний суд спростував доводи апеляційної скарги захисника про те, що місцевим судом не було надано належної оцінки версії сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 254 КК України, зазначивши про неспроможність такої версії, оскільки будь-які докази непричетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення відсутні, а винуватість ОСОБА_7 поза розумним сумнівом підтверджується сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні, які проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, які в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції надав критичну оцінку й доводам в апеляційній скарзі захисника щодо показань ОСОБА_7 про те, що видобуток піску на його земельній ділянці проводився невідомими йому особами. Апеляційний суд вказав, що обвинувачений ОСОБА_7 до правоохоронних органів щодо порушення вимог земельного законодавства чи природоохоронного призначення, при користуванні виділеною йому земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2 га, яка розташована в урочищі «Дубицьке» в адміністративних межах Камінь-Каширської міської ради, не звертався.

Крім того, у матеріалах цього кримінального провадження наявний протокол наради Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області №29 від 25 травня 2017 року про попередження несанкціонованого добування корисних копалин місцевого значення на території району. Серед присутніх на цій нараді був ОСОБА_7 , як власник земельної ділянки, який під час свого виступу повідомив, що дійсно він вивозить пісок з земельної ділянки, яка перебуває у його власності і жодних порушень у своїх діях не вбачає (а.с. 234, т.1)

Твердження в касаційній скарзі про те, щозастосування ст. 49 КК України відбулось всупереч волі обвинуваченого, який наполягав на постановленні виправдувального вироку, не свідчить про порушення судами вимог кримінального процесуального закону.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що в цьому кримінальному провадженні з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_7 не надав згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Частиною 5 ст. 74 КК України передбачено можливість звільнення особи від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України, у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання, з ухваленням нового вироку, яким ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за тією редакцією статті, яка була чинна на момент вчинення ним злочину, та звільнив його від покарання у зв`язку з закінченням строків давності.

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Судові рішення належним чином умотивовані та узгоджуються з положеннями статей 370 420 КПК України.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону Судом не встановлено, а закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року та вирок Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3