Постанова

Іменем України

28 лютого 2019року

м. Київ

справа № 161/4229/18

провадження № 51-6433км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Голубицького С.С., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Деруна А.І.,

захисника Литвин А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

захисника - адвокатаЛитвин А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12018030010001000,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2018 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 11 травня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників Литвин А.О. та Ордін О.В., які діяли в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2018 року на підставі частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з ухвалою судуапеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, не врахував, що на час розгляду судом клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_2 для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою за ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2018 року (справа № 161/4230/18) повернуто на доопрацюванняклопотання слідчого СВ Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській областіпро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2Тобто слідчий всупереч вимогам ч. 2 ст. 189 КПК незаконно звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_2 для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки воно було подано до суду раніше ніж клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити, скасувавши ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року

і призначити новий розгляд у цьому суді.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника і просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення закріплено

у п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у

визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 24 і ч. 3 ст. 392 КПКкожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи,

судом вищого рівня, зокрема, в апеляційному порядку можуть бути

оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Проте зазначена ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2018 рокудо цього переліку не входить.

Частиною 3 статті 309 КПК передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Крім того, ч. 5 ст. 190 КПКвизначено, що ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає.

Встановивши, що в апеляційному порядкуоскаржується зазначена вище ухвала слідчого судді, яка за правилами КПКне підлягає оскарженню в такому порядку, апеляційний суд правильно відмовив у відкритті провадження

за скаргою захисників ОСОБА_2 - адвокатів Литвин А.О. та Ордін О.В.

Тому доводи у касаційній скарзізахисника щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартоює безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції про відмову

у відкритті апеляційного провадження - законнимта обґрунтованим.

При цьому посилання в касаційній скарзі на позбавлення таким чином доступу до правосуддя не вказують на порушення такого права скаржника, оскільки чинним кримінальним процесуальним законом чітко визначено порядок оскарження рішень слідчого судді.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - накасаційне оскарження судового рішення.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Зазначені обставини надали суду апеляційної інстанції всі підстави для висновку, що при оскарженні ухвали слідчого судді діють норми, якими такий порядок встановлений.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисників немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК та параграфа 3 3акону України від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу

адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 про відмову у відкритті провадження залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - адвоката Литвин А.О. в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко С.С. Голубицький Т.В. Шевченко