ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 609/921/13-к

провадження № 51-4156км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораТкачук Г.В.,захисникаМицика О.В.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванівки, Іваничівського району,Волинської області, жителя АДРЕСА_1виправданого у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 222, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, будучи співзасновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікоген-Україна» (далі - ТОВ «Мікоген-Україна»), з метою ухилення від сплати податку на додану вартість 4 листопада 2011 року подав до Шумського відділення Кремнецької МДПІ заяву про реєстрацію ТОВ «Мікоген-Україна» сільськогосподарським підприємством, за результатами розгляду якої Шумське відділення Кремнецької МДПІ прийняло рішення про реєстрацію підприємства як сільськогосподарського зі спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

2. Скориставшись цим, з жовтня 2011 року по вересень 2012 року ОСОБА_7 щомісячно подавав декларації з податку на додану вартість, у яких занижував об'єкт оподаткування шляхом незаконного застосування податкової пільги - спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Таким чином ОСОБА_7 ухилився від сплати до державного бюджету податку на додану вартість на загальну суму 10 072 028 грн, що становить 19 267,018 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.

3. Такі дії ОСОБА_7 органи досудового розслідування кваліфікували як умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шахрайство з фінансовими ресурсами та службове підроблення.

4. Сторона обвинувачення вважала, що діяльність ТОВ «Мікоген-Україна» не відповідала критеріям, установленим статтею 209 Податкового кодексу України, і товариство не мало права на застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства.

5. Шумський районний суд Тернопільської області вироком від 23 вересня 2016 року виправдав ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

6. Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 20 лютого 2017 року залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції.

Вимоги і доводи касаційної скарги

7. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати виправдувальний вирок та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

8. Прокурор вважає, що надані стороною обвинувачення докази є належними і допустимими і у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинуваченні. Він стверджує, що ТОВ «Мікоген-Україна» не має підстав для використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства, що підтверджується висновком експерта № 9 від 1 квітня 2013 року, який суд безпідставно не врахував. Представник державного обвинувачення стверджує, що суд необґрунтовано взяв до уваги та не оцінив критично рішень адміністративних судів, які, на думку прокурора, не можуть мати преюдиції при розгляді кримінальної справи.

9. Також прокурор у своїй скарзі вказав на такі істотні порушення вимог КПК, як: проведення судового засідання 23 вересня 2016 року за відсутності прокурора; відсутність технічного запису засідання 26 червня 2014 року; позбавлення прокурора можливості оголосити заявлений ним цивільний позов; позбавлення сторін права на репліку після завершення судових дебатів.

10. Апеляційний суд при розгляді справи, на думку прокурора, не надав належної правової оцінки вищевказаним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

11. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала доводи касаційної скарги та вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також захисника, який просив залишити без змін оскаржені рішення судів, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити на таких підставах.

13. У своїй касаційній скарзі прокурор переважно не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами справи. Однак в силу статей 433 та 438 КПК Суд позбавлений можливості встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а також не перевіряє відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

14. Згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України, положеннями статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

15. Цих вимог закону суд дотримався.

16. Суд установив, що, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.

17. Відповідно до змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_7 і визнане судом недоведеним, а також підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

18. Рішення місцевого суду про виправдання ОСОБА_7 ґрунтується, зокрема, і на висновках адміністративних судів у справах, що стосувалися правомірності застосування до ТОВ «Мікоген-Україна» спеціального режиму оподаткування. Усі судові спори з цього питання завершились рішеннями, що набрали законної сили, якими підтверджено право підприємства на застосування спеціального режиму оподаткування. Суд погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що факти, встановлені цими судами, стосуються предмета доказування у цій справі, зокрема встановлення обов'язкових елементів складу злочинів, інкримінованих засудженому. Ці рішення свідчать про те, що ОСОБА_7 надавав державним органам правдиву інформацію щодо здійснюваної товариством діяльності, а спір між ТОВ «Мікоген-Україна» та державними органами стосувався лише тлумачення цієї інформації з погляду податкового законодавства.

19. Суд не бачить порушення в тому, що суди не взяли до уваги висновку судово-економічної експертизи № 9 від 1 квітня 2013 року. Як випливає з вироку, місцевий суд проаналізував вказаний висновок і, дотримавшись вимог частини десятої статті 101 КПК, навів у вироку мотиви своєї незгоди з ним. На аналогічні скарги прокурора апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що вказаний висновок не може спростувати висновків, що містяться у рішеннях адміністративних судів, які набрали законної сили, щодо застосування норм податкового законодавства до діяльності ТОВ «Мікоген-Україна».

20. Щодо згаданих прокурором порушень кримінального процесуального закону Суд відзначає, що відповідно до статей 412, 438 КПК підставою для скасування судового рішення можуть бути лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

21. У своїй ухвалі апеляційний суд навів вичерпні мотиви відхилення скарг прокурора на такі порушення КПК, як проведення судового засідання 23 вересня 2016 року за відсутності прокурора та відсутність технічного запису засідання 26 червня 2014 року. Суд встановив, що прокурор був відсутній в судовому засіданні 23 вересня 2016 року, в якому не відбувалося жодних інших процесуальних дій, окрім надання обвинуваченому останнього слова, а на судовому засіданні 26 червня 2014 року вирішувалося лише питання приводу свідків і відкладення розгляду на іншу дату. Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказані порушення не є істотними, тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

22. Що стосується таких порушень, як ненадання можливості прокурору оголосити зміст цивільного позову, а також ненадання права на репліку після судових дебатів, то в касаційні скарзі прокурор не зазначив, яким чином ці порушення перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

23. Отже, суд апеляційної інстанції дав обґрунтовані відповіді на всі аргументи в апеляційній скарзі прокурора, які майже повністю повторюються в його касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду є обґрунтованою та відповідає вимогам статті 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва