Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 279/1021/16-к

провадження № 51-1333 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Черниш А. І.,

прокурора Кузнецова С. М.,

захисника (в режимі відеоконференції) Крейдіна С. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Мякішева Віталія Леонідовича та представника потерпілої ОСОБА_1 - Потопальського Миколи Володимировича на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060060001394 від 08 листопада 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалі Коростенського району Житомирської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Крейдіна С. О. задоволено частково.Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року стосовно ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2019 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з цим вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, в період з 22:00 год. 07 листопада 2015 року по 06:00 год. 08 листопада 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї домогосподарства в с. Ковалі Коростенського району Житомирської області умисно наніс ОСОБА_3 невстановленим предметом численні удари, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_3 , а також тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, які не перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора та представника потерпілого залишив без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2019 року - без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на вибірковий підхід суду до оцінки доказів, відсутність мотивування та підстав для виправдання обвинуваченого. Посилається на те, що огляд місця події було проведено на підставі добровільної згоди обвинуваченого. Наголошує, що огляд місця події безпосереднього вчинення злочину у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей у ЄРДР. Зазначає, що апеляційним судом не було безпосередньо досліджено всіх доказів сторони обвинувачення та не спростовано доводи апеляційної скарги прокурора.

У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що докази стороною обвинувачення здобуті без істотних порушень, оскільки до домоволодіння ОСОБА_2 працівники поліції зайшли за згодою власника. Не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, вважає їх не мотивованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Кузнецов С. М. вважав рішення судів обґрунтованими, подані касаційні скарги не підтримав та просив залишити їх без задоволення.

Захисник Крейдін С. О. вважав рішення судів законними та обґрунтованими, проти касаційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 86 КПКУкраїни доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПКУкраїни, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

За ст. 22 КПКУкраїни, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор та представник потерпілої, які брали участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_2 , оскаржили його в апеляційному порядку. В поданих апеляційних скаргах наводили доводи, які є аналогічними доводам викладених в їх касаційних скаргах.

Всі доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Так, у ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до приватного та сімейного життя, що включає гарантії недоторканості житла.

Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30).

Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно зі ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» нагадав, що будь-яке втручання згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Високий суд дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що виправданий ОСОБА_2 надавав згоду на проведення огляду домоволодіння (том 1 а.с. 99).

Разом із тим зі змісту ст. 237 КПКУкраїни вбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПКУкраїни під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Частиною 3 ст. 233 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Виходячи з системного тлумачення норм кримінального процесуального закону, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення 08 листопада 2015 року огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_2 .

Отже, проведений органами досудового розслідування 08 листопада 2015 року огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.

Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПКУкраїни встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком про те, що вказана слідча дія відбулася з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а протокол огляду місця події від 08 листопада 2015 року домоволодіння, в якому проживав ОСОБА_2 правомірно було визнано недопустимим доказом.

Таким чином, Суд прийшов до висновку, що доводи касаційної скарги прокурора та представника потерпілої, є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги прокурора та представника потерпілої задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора Мякішева Віталія Леонідовича та представника потерпілої Потопальського Миколи Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій М. В. Мазур