Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 166/937/16-к

провадження № 51-3138 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Цигана Ю. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030170000036, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. ЗаболоттяРатнівського району Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання речового доказу та процесуальних витрат у провадженні.

Апеляційним судом Волинської області від 06 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання скасовано та ухвалено свій вирок, яким його на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 30 січня 2016 року о 19 год. 30 хв., керуючи власним транспортним засобом марки «ВАЗ 21093»д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Стадіонній у смт. Заболоття Ратнівського району Волинської області, під час об'їзду транспортного засобу марки «Ауді» по правому узбіччю в смузі руху, який стояв з увімкненим ближнім світлом фар та аварійною сигналізацією, проявив безпечність та неуважність, порушив п. п. 2.3 б), 2.9 а), 10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, в результаті чого на узбіччі здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненням прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що якщо обставина, яка обтяжує покарання передбачена в статті особливої частини як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз її враховувати при призначені покарання як таку, що його обтяжує. Крім того вважає, що неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 76 КК України, яка була чинна на момент постановлення вироку апеляційним судом, де зазначено, що суб'єктом контролю за поведінкою засуджених до покарань зі звільненням від відбування з випробуванням є уповноважені органи пробації.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу з доповненням частково в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо застосування ст. 76 КК України при визначені суб'єкта контролю за поведінкою та просив змінити вирок апеляційного суду.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Так, відповідно до вимогст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно приписів ст. 75 ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі з випробуванням, повною мірою врахував особу засудженого, його позитивну характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, характер вчиненого злочину, ступінь його тяжкості та наслідки, думку потерпілого, який не настоював на обрані суворої міри покарання та позбавлення його волі, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання.

З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, колегія суддів вважає, що визначене місцевим судом засудженому ОСОБА_1 і залишене без зміни судом апеляційної інстанції покарання, у вказаному виді та розмірі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним вчиненому.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про те, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то призначаючи покарання її не можна враховувати як таку, що його обтяжує, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Згідно з п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння належить до характеристики стану свідомості та волі суб'єкта злочину, тобто до внутрішніх характеристик складу злочину, а тому вважати її ознакою об'єктивної сторони складу злочину є недопустимим.

Що стосується посилань прокурора в доповненні до касаційної скарги про допущену помилку апеляційним судом щодо покладення обов'язків контролю за поведінкою засудженого на органи кримінально-виконавчої інспекції, а не на уповноважені органи з питань пробації, то, на думку колегії суддів, вони не є підставою для скасування чи зміни судового рішення, відповідно до ст. 438 КПК України з огляду не те, що питання, які виникають під час виконання вироків, у тому числі, щодо зміни обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, а також інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, можуть вирішуватись відповідно до ст. 539 КПК України.

Зміст вироку суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були би безумовними підставами для скасування судового рішення, про що просить прокурор у касаційній скарзі з доповненням, не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне її залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 06 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу з доповненням прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна