Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 р.

м. Київ

Справа № 640/8138/16-к

Провадження № 51-2765км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора - Пономарьової М. С.

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015220490003723 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Харкові, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.; за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 502 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Відповідно до вимог ст. 77 КК ОСОБА_1 позбавлено права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту на строк 3 роки. Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та про речові докази.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, працюючи на посаді касира-приймальника відділення № 1 ПТ «Ломбард» Едельвейс» Чекунов і компанія», будучи матеріально-відповідальною особою, шляхом підробки касових ордерів про видачу фінансових кредитів під заставу впродовж 2012-2015 років вчинила 117 епізодів злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК, в результаті чого привласнила грошові кошти, що належать ПТ «Ломбард» Едельвейс» Чекунов і компанія» на загальну суму 380503 грн.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2017 року зазначений вирок в частині призначеного покарання скасовано. Призначено ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.; за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 502 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового характеру строком на 3 роки. На підставі ст. 79 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, м'якість призначеного покарання та на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що судом не враховано тяжкість вчинених злочинів, те, що заподіяна шкода у повному обсязі не відшкодована, що вчинено 117 епізодів злочинів. Зазначається, що вирок апеляційного суду містить суперечності, що визначаючи остаточне покарання за ч. 1 ст. 70 КК суд визначив інший вид додаткового покарання, ніж був призначений за ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

За змістом вимог п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов'язковою умовою такого звільнення.

Разом з тим, наявність передбачених у законі умов для звільнення таких жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов'язаний прийняти рішення про їх звільнення. Застосування цього виду звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з зазначеного, при вирішенні питання щодо можливості звільнення жінки від відбування призначеного покарання з випробуванням суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, взяти до уваги характер вини, мотив, мету злочину та інші обставини.

Проте, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 79 КК, належним чином не врахував, що нею вчинено 117 епізодів злочинів, злочини нею вчинялись протягом трьох років, мали систематичний характер, сума привласнених грошових коштів становить 380503 грн., які у повному обсязі не повернуті засудженою.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 79 КК є безпідставним та свідчить про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, Верховний Суд погоджується і з твердженням прокурора щодо суперечностей, які містяться у вироку апеляційного суду.

Так, як вбачається з резолютивної частини вироку апеляційний суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту, проте, визначаючи на підставі ст. 70 КК остаточне покарання, зазначив додаткове покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового характеру, тобто покарання, яке взагалі ОСОБА_1 не призначалось ні за ч. 1 ст. 191 КК, ні за ч. 3 ст. 191 КК.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок апеляційного суду - скасуванню.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

МазурМ. В. Матієк Т. В. ЯковлєваС.В.