Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 152/389/20

провадження № 51-878км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_5,

суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

захисника ОСОБА_10 в режимі відеоконференції,

засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в кримінальному провадженні № 12020020360000050 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Деребчин Жмеринського (Шаргородського) району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього майна, що є його особистою власністю.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами 21 лютого 2020 року близько 03 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на вул. Зарічній в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, з метою заволодіння чужим майном зайшов на територію домогосподарства АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_2 , де різко і сильно шарпнув руками за двері та, вирвавши металеву скобу, відчинив двері таким чином. Потім ОСОБА_1 пройшов вхідні двері та підійшов до дверей однієї з житлових кімнат, де перебувала власниця ОСОБА_2 , яку він рукою штовхнув, від чого ОСОБА_2 впала на підлогу. Після цього ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів ногами по тулубу і, погрожуючи при цьому фізичною розправою, висловив вимогу віддати йому грошові кошти. В подальшому, забравши з-під подушки на ліжку грошові кошти в сумі 800 грн, про місцезнаходження яких йому повідомила ОСОБА_2 , а також знявши зі стіни в кімнаті телевізор "Samsung L24", вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 1 528,78 грн, ОСОБА_1 залишив будинок потерпілої ОСОБА_2 та розпорядився вказаним викраденим майном на власний розсуд.

Згідно висновку судово-медичної експертизи внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були спричинені такі тілесні ушкодження, які належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а також є ознаки легких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року вирок місцевого суду змінено. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22.02.2020 по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно нього.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки його дії мали бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України. Вказує, що судами невірно надано оцінку показанням свідків, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , іншим письмовим доказам. Вказується на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує на відсутність захисту його прав, оскільки призначений захисник ОСОБА_11 формально здійснював його захист на досудовому розслідуванні, а також в судах першої та апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 та захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор не підтримав касаційну скаргу засудженого, вважав її безпідставною.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Виходячи з наведеного, твердження засудженого щодо невірної оцінки судами попередніх інстанцій показань свідків, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосується фактичних обставин кримінального провадження та оцінки доказів, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Поряд з тим ці доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який навів мотиви на їх спростування. Зокрема, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що потерпілі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) в суді першої інстанції надали показання, відповідно до яких їхня мати - постраждала ОСОБА_2 пояснила своїм дітям невідкладно після подій нападу та у свідомому стані, що саме ОСОБА_1 вчинив на неї напад, її побиття, а також висловлював погрози заподіяти їй ножові поранення і пошкодження очей, вказані погрози одночасно супроводжувалися заволодінням майном ОСОБА_2 .

Підстав вважати показання зазначених свідків неправдивими та такими, що суперечать іншим доказам у справі, не вбачається. Як і не вбачається підстав вважати наведені мотиви недостатніми чи необґрунтованими.

Також відкидає Верховний Суд і твердження засудженого про те, що судами невірно кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 187 КК України. При цьому засуджений ОСОБА_1 не спростовує факт проникнення до потерпілої ОСОБА_2 та факт заволодіння її грошовими коштами.

Однак засуджений вважає, що його дії мали бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він не наносив удари потерпілій ОСОБА_2 , а лише штовхнув її, в результаті чого остання впала на підлогу. Ніяких погроз він потерпілій не висловлював, а лише запитав в неї про гроші і вона йому їх віддала.

Проте вказані твердження спростовуються матеріалами кримінального провадження та сукупністю доказів, яким суд першої інстанції дав відповідну оцінку, а суд апеляційної інстанції з вказаною оцінкою погодився.

Зокрема суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 , цілком слушно у вироку зазначив, що винуватість останнього в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК України, підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими ним у присутності захисника в ході проведення слідчого експерименту, з добровільним відтворенням подій, зокрема і відтворенням пошуку грошей під подушками і під матрацом ліжка потерпілої, показаннями потерпілих та свідків, низкою письмових доказів (висновками судово-медичних експертиз, протоколами проведення оглядів тощо), як свідчать про те, що ОСОБА_1 було вчинено саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбою), поєднаний з проникненням у житло.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7