Історія справи

Ухвала ККС ВП від 27.10.2020 року у справі №638/10676/20

Постанова

іменем України

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 638/10676/20

провадження № 51-5117км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів: Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О. О.,

прокурора Сингаївської А. О.,

захисника Чакалова А. К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чакалова А. К. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу судді Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2020 року у підготовчому судовому засіданніу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220480001902 задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

На цю ухвалу захисник Чакалов А. К. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Суддя Харківського апеляційного суду ухвалою від 1 жовтня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника у зв'язку з тим, що її подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Чакалов А. К., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вказує, що прийняте рішення позбавляє обвинуваченого права на захист і на оскарження неправомірного судового рішення, та не відповідає положенням КПК України і Рішенню Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019 ( № 3-208/2018 (2402/18) щодо неконституційності положень ч. 2. ст. 392 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Чакалов А. К. просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор Сингаївська А. О. проти доводів, викладених у касаційній скарзі, не заперечувала та погодилась із тим, що оскаржувана ухвала судді апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положення ч. 1 ст. 412 КПК України визначають, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, за приписами ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому ст. 24 КПК України.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції, що кореспондується з п. 2.3. Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019.

Як убачається з оскарженого судового рішення, суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника, дійшов висновку, що КПК України та зазначене вище рішення Конституційного Суду України не передбачають апеляційний порядок оскарження ухвали підготовчого судового засідання, що стосується обрання запобіжного заходу, а тому відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Однак цей висновок судді є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України (яка діяла на час розгляду апеляційної скарги суддею апеляційного суду) ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 2 ст. 392 КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

При цьому, за положеннями п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України під судовим провадженням слід розуміти кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

З огляду на викладене, суддя Харківського апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, дійшов помилкового висновку, що оскаржувана ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2020 року постановлена поза межами судового провадження в суді першої інстанції та процесуальний закон не містить процедури її оскарження.

Та обставина, що ч. 2 ст. 392 КПК України на час вирішення суддею апеляційного суду питання про відкриття апеляційного провадження була не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України та рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, не могла обмежувати право особи на оскарження судового рішення.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що перешкодили судді апеляційного суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, з огляду на що ухвала на підставі ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Чакалова А. К. задовольнити.

Ухвалу судді Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Чакалова А. К. на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич