Постанова

Іменем України

22 лютого 2018 р.

м. Київ

Справа № 473/5601/14-к

Провадження № 51 - 935 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Ємця І.І.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420141500190000068 від 01 жовтня 2014 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новогригорівка Вознесенського районуМиколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 367 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, за ст. 367 ч. 2 КК України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Новокантакузівка Доманівського районуМиколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 за ст. 367 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами обох інстанцій, - Нижнік Л.І. на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2016 року визнано винними та засуджено:

ОСОБА_1 за ст. 367 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представників влади в системі Управління державної пенітенціарної служби України, строком на 1 рік без застосування штрафу. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов'язки;

ОСОБА_2 за ст. 367 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в системі Управління державної пенітенціарної служби України, строком на 1 рік без застосування штрафу. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов'язки;

ОСОБА_3 за ст. 367 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представників влади в системі Управління державної пенітенціарної служби України, строком на 1 рік без застосування штрафу. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов'язки.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 10 000 гривень моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Вознесенської ВК № 72 зі спеціальним званням сержанта внутрішньої служби, ОСОБА_2, обіймаючи посаду старшого майстра виробничої майстерні Вознесенської ВК № 72, та ОСОБА_3, обіймаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Вознесенської ВК № 72 зі спеціальним званням старший прапорщик внутрішньої служби, будучи працівниками правоохоронного органу та службовими особами, не врахували вимог частини першої та другої статті 7 КВК України, частини першої статті 102 КВК України, грубо порушили вимоги пункту 29.5 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 205 дек від 22.01.2004 року, а ОСОБА_2 і вимоги пункту 91 цієї інструкції, пункту 33 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 275 від 25.12.2003 року в редакції, що була чинною станом на 30.09.2014 року, недбало поставились до своїх обов'язків, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 неналежно виконали свої обов'язки за посадовою інструкцією молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Вознесенської ВК № 72, а ОСОБА_2 - свої обов'язки за інструкцією старшого майстра майстерні Вознесенської ВК № 72, затвердженої начальником Вознесенської ВК № 72 08.01.2014 року, під час чергування у виробничій зоні 30 вересня 2014 року, впродовж роботи засуджених в другу зміну в період часу з 15 години 30 хвилин до 23 години неналежно перевіряли наявність засуджених на робочих місцях та їх перебування в цехах виробничих майстерень, не стежили за тим, щоб не допускалися пересування засуджених з цеху в цех без дозволу адміністрації, не вели ретельне спостереження за засудженими з метою попередження та припинення порушення ними режиму тримання і після закінчення роботи засуджених в цехах не виявили відсутність засудженого ОСОБА_7 перед доставленням до міжзонного КПП Вознесенської ВК № 72, внаслідок чого засуджений ОСОБА_7 під час робочої зміни в період з 22 години до 23 години, вільно пересуваючись по виробничій зоні Вознесенської ВК № 72, самовільно залишив локальну дільницю деревообробного цеху майстерні установи, відшукав мотузку та покінчив життя самогубством через повішання.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасовано та закрито провадження за їх обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні кожного з них складу кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала, та короткий зміст заперечень

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України є підставою для скасування судового рішення. Вказує, що висновки апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, є незаконними, необґрунтованими та такими, що не дають підстав для скасування вироку суду першої інстанції і по своїй суті не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ст. ст. 417, 419 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження, із зазначенням в ухвалі статей закону, які порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку. Таке рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою їх захисника - адвоката ОСОБА_8, дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, потворно дослідив матеріали кримінального провадження, його обставини, допитав учасників судового провадження, свідків та не погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення належним чином.

Врахувавши зміст диспозиції статті закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якої ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення, та за якою сторона обвинувачення вважала їх вину доведеною, повторно дослідивши встановлені під час даного кримінального провадження обставини, дослідивши письмові докази, апеляційний суд зробив висновок про те, що фактичних даних, які б свідчили про спричинення тяжких наслідків, що знаходяться у причинному зв'язку з неналежним виконанням обвинуваченими покладених на них обов'язків у вироку наведено не було і жоден з письмових доказів не свідчить про наявність такого зв'язку із вчиненим засудженим ОСОБА_7 самогубством як наслідку дій (бездіяльності) обвинувачених.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав про те, що суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, хоч і зазначив їх у вироку, жоден з яких не свідчив про неналежне виконання обвинуваченими своїх службових обов'язків, а свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15 вказали саме про належне виконання обвинуваченими своїх службових обов'язків щодо погодинних перевірок, які ними у другу зміну здійснювалися частіше ніж раз у дві години. Щодо показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, то апеляційний суд зазначив, що їх показання не спростовують та не доводять вину обвинувачених, і не мають вирішального значення для висновків суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 23 КПК України дав іншу оцінку показанням зазначених свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 є безпідставними, оскільки як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції не давав оцінку показанням вказаних свідків взагалі, хоч і зазначив їх у вироку.

Крім того, апеляційний суд врахував висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року № 5 - 99 кс 16, прийнятій за результатами розгляду справи про часткову декриміналізацію ст.ст. 364, 365 КК України.

Станом на день, коли відбулася подія інкримінованого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 діяння, яке стороною обвинувачення кваліфікується за ст. 367 ч. 2 КК України та пред'являється їм в обвинуваченні, діяв закон України про кримінальну відповідальність в редакції з врахуванням змін, внесених Законом України від 13 травня 2014 № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1261-VII), який набув чинності 04 червня 2014 року. Цим Законом внесено зміни до пункту 4 примітки до ст. 364 КК України, який застосовується і для визначення складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України, де поняття «тяжкі наслідки» як ознака складу злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, інкримінованого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, змінилось. Відповідно до змін, внесених Законом № 1261-VII, тяжкими наслідками у статтях 364 - 367 КК України вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (пункт 4 примітки до ст. 364 КК України).

У постанові від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що: «Законом України № 1261-VII було викладено в новій редакції пункти 3 і 4 примітки до статті 364 КК, у яких містяться нормативні визначення для складів злочинів у сфері службової діяльності ознак - «істотна шкода» та «тяжкі наслідки». З набранням чинності Законом № 1261-VII виклад пункту 3 примітки статті 364 КК зазнав змін, оскільки законодавець уже не використовує у нормативних визначеннях ознаки «істотна шкода» сполучник «якщо» і тому чинна редакція цього положення охоплює майнову шкоду, яка досягла розміру, що у 100 (сто) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Водночас, диспозиція частини першої статті 364 і частини першої статті 365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).

Апеляційний суд, врахувавши конкретні обставини пред'явленого обвинувачення та того, що наслідки діянь інкримінованих обвинуваченим не дістало грошової оцінки, дійшов до висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано вищевказані норми закону України про кримінальну відповідальність та зазначив, що засудження ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 за ст. 367 ч. 2 КК України є необґрунтованим.

Застосувавши нову редакцію пункту 4 примітки до ст. 364 КК України, апеляційний суд встановив відсутність в діяннях обвинувачених об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, тобто обставину, передбачену пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України, і відповідно до ст. 417 КПК України скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, закривши кримінальне провадження щодо них. Отже, доводи касаційної скарги прокурора про необхідність ухвалення за таких обставин виправдувального вироку не відповідають змісту процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність у діяннях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування ухвали апеляційного суду, також не виявлено.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами обох інстанцій, - Нижнік Л.І. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

НаставнийВ. В. Марчук О. П. Могильний О. П.