Історія справи

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 387/717/17

провадження № 51-8403км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинскої І.О.,

прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Сергієнка В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120140000505, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ПомічнаНовоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1), проживаючого у АДРЕСА_2), в силу вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 30 серпня 2015 року, приблизно о 18:30, перебуваючи у приміщенні веранди житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_3 де також перебувала ОСОБА_3, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілій, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівої скроні ОСОБА_3, від якого остання впала на підлогу. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1, підійшов до потерпілої та наніс їй кулаком правої руки серію ударів в ділянку носа, лівого ока та щелепи з лівої сторони, після чого наніс два удари ногою в ділянку грудної клітки (ребер) з лівої сторони. Потім взяв у руки скляну банку з консервацією та наніс нею ОСОБА_3 один удар в ділянку лівого стегна. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги. Крім того, стверджує про порушення апеляційним судом його права на захист, оскільки суд розглянув кримінальне провадження без участі захисника

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не визнав, але суд обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані протоколів проведення слідчих експериментів від 16 вересня 2015 року та 26 січня 2018 року, висновки судово-медичних експертиз. А також інші докази у кримінальному провадженні.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України,у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочинів, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого.

Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Предметом перевірки судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом були твердження сторони захисту, про те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитися в результаті падіння потерпілої. Дані твердження були визнанні судами неспроможними, оскільки спростовуються висновком експерта № 1523 від 07 жовтня 2015 року, згідно з яким механізм утворення виявленого у потерпілої тілесного ушкодження у вигляді перелому 7-го ребра зліва по передньо-пахвинній лінії, не відповідає механізму утворення даного ушкодження, на який вказує обвинувачений під час проведення слідчого експерименту. Зазвичай, ізольований перелом одного ребра утворюється від локальної дії тупого предмету маючого обмежену контактуючу поверхню. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 у вигляді синця навколо лівого ока та набряку лівої половини обличчя від зіткнення обличчя з поверхнею землі внаслідок її падіння разом із парканом, малоймовірне. Враховуючи локалізацію та морфологічний характер усіх виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, експерт вважає, що вони не могли утворитися внаслідок одного самовільного падіння потерпілої на поверхню землі разом з парканом.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.

Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.

Доводи касаційної скарги засадженого про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, є необґрунтованими.

Так, розглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд ретельно перевірив об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляційної скарги, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення судом апеляційної інстанції його права на захист, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Як слідує з журналу судового засідання від 02 липня 2018 року та звукозапису вказаного засідання, апеляційним судом з'ясовувалась думка засудженого щодо розгляду провадження без участі захисника та роз'яснювалося право залучення захисника у разі відсутності коштів для самостійного його залучення. Проте засуджений забажав проводити апеляційний розгляд без участі захисника та захищати себе самостійно.

Таким чином підстав вважати, що апеляційним судом було порушено право засудженого на захист, колегія суддів не має.

Призначене покарання засудженому ОСОБА_1 визначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам статтям 65, 75 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишені без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний