Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127|12150|16-к

провадження № 51-6600км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Ємця І. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Соляр Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року в кримінальному провадженні № 12015020010001602 щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника Соляр Т. В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_2 у березні 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля сходів до водноспортивної бази «Спартак», що на вулиці Свердлова в м. Вінниці, знайшов на землі фольговий згорток з психотропною речовиною - амфетаміном, який зберігав за місцем свого проживання, а саме в кімнаті квартири АДРЕСА_1.

В подальшому, 12 березня 2015 року близько 22:20, працівниками СБНОН Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області під час огляду квартири за місцем проживання ОСОБА_2 було виявлено та вилучено: фольговий згорток з порошкоподібною речовиною, паперовий згорток із речовиною коричневого кольору, 14 фрагментів фольгового паперу з нашаруванням невідомої речовини.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 12 березня 2015 року близько 19:35, перебуваючи біля будинку №31, що на вулиці Литвиненка в м. Вінниці, з корисливих мотивів, за грошову винагороду в сумі 250 грн збув громадянину ОСОБА_3 один фольговий згорток з порошкоподібною речовиною - амфетаміном масою 0,1202 г.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

За змістом касаційної скарги захисник Соляр Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, не погоджуючись із судовим рішенням, ухваленим щодо ОСОБА_2, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, на диспансерному наркологічному обліку не перебуває, не потребує примусового лікування і не виявляє ознак наркоманії, що, на її думку, призвело до надто суворого покарання та вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.Крім того вказує про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, не оцінив їх з точки зору належності, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України та уникнення останнім покарання. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи прокурора та не мотивував рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Вказує про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_3, який пояснював, що один раз купував амфетамін у ОСОБА_2

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ємець І. І. вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою, просив її задовольнити та скасувати ухвалу апеляційного суду. Касаційну скаргу захисника Соляр Т. В. вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Відповідно до приписів ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини.

Також суд апеляційної інстанції слушно зауважив про те, що судом у вироку зроблено правильний висновок про недопустимість протоколу огляду місця події від 12 березня 2015 року, який відбувся не за місцем збуту наркотичної речовини, а у дворі відділу поліції, куди ОСОБА_2 прибув добровільно, кошти у ОСОБА_2 вилучались, повертались та знову вилучались і повторно оглядались уже в присутності понятих, а тому висновки експерта в цій частині також правильно судом визнано недопустимими. Доказів, які би спростували висновки суду, прокурором не надано.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з яким погодився апеляційний суд, й навів у вироку належні й достатні мотиви прийнятого рішення, з яким погоджується колегія суддів.

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, Судом не виявлено.

Твердження захисника про невідповідність призначеного засудженому судом покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається із кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, враховував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, котрий є особою раніше судимою, на диспансерному наркологічному обліку не перебуває, перебував на стаціонарній судово-психіатричній експертизі у 2010 році та виписаний з діагнозом без психічних розладів, не виявляє ознак наркоманії, виявляє ознаки зловживання амфетаміном та коноплею, примусового лікування не потребує. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, суд врахував рецидив злочину. Враховуючи наведені обставини, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, передбачене санкцією статті, дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому, враховуючи дані про особу засудженого, суд не знайшов підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією зазначеної статті ККУкраїни. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції та вказав, що засуджений не надав доказів, що працює та надає допомогу матері, яка має ряд захворювань.

На думку колегії суддів є правильним висновок суду про необхідність призначення засудженому покарання, передбаченого санкцією статті, за якою його визнано винуватим.

Таким чином, призначивши засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, суд не порушив вимог статей 50 65 ККУкраїни, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому його не можна визнати невідповідним ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості.

Суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та не вважає призначене покарання явно несправедливим через його суворість.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги прокурора, засудженого та захисника, належним чином перевірив наведені в них доводи, дав на них вичерпну відповідь, й зазначив в ухвалі достатні підстави, через які залишив апеляційні скарги без задоволення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказували прокурор та захисник у своїх касаційних скаргах, Судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника Соляр Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич Н.О. Марчук Т.В. Шевченко