Постанова

Іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 134/890/17

провадження № 51-1752 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Шевченко О. О.,

засудженого в режимі

відеоконференції ОСОБА_1,

захисника Чудака В. Д.,

потерпілої ОСОБА_3,

законного представника

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ЧудакаВ. Д. на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170020190000110, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2017 року приблизно о 15.50 год., перебуваючи неподалік Крижопільського професійного будівельного ліцею, розташованого на вул. Чабакова, 7 у смт. Крижополі Вінницької області, з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на неповнолітню ОСОБА_3, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої. В ході нападу ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 удар каменем по голові, після чого намагався заволодіти її телефоном, однак зробити цього не зміг, оскільки потерпіла почала чинити опір.

21 грудня 2017 року Апеляційним судом Вінницької області вирок місцевого суду скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Чудак В. Д., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. З урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного виправлення ОСОБА_1 вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі. Вказує, що не застосувавши щодо засудженого положення ст. 75 КК, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до суворості призначеного покарання.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких вказала на законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просила залишити його без зміни.

Позиції учасників судового провадження

В засіданні суду касаційної інстанції захисник Чудак В. Д. підтримав свою касаційну скаргу.

Засуджений ОСОБА_1 вважав касаційну скаргу захисника обґрунтованою та просив її задовольнити.

Прокурор Шевченко О. О., потерпіла ОСОБА_3, законний представник потерпілої - ОСОБА_4 та представник потерпілої - ОСОБА_5 заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК касаційний суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з матеріалів справи, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд послався на тяжкість вчиненого злочину, що згідно зі ст. 12 КК є тяжким, вчинений по відношенню до неповнолітньої, у громадському місці, дані про особу винного, котрий посередньо характеризується, схильний до вчинення насильницьких злочинів, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, не відшкодував потерпілій заподіяну злочином шкоду.

У даному кримінальному провадженні хоча і визнано обставиною, яка пом'якшує покарання засудженому, його щире каяття у вчиненому злочині, проте така обставина носить лише формальний характер. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак матеріали кримінального провадження ознак щирого каяття з боку ОСОБА_1 не містять.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, в тому числі й зваживши на думку потерпілої, яка заперечувала проти застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому правильно скасував вирок місцевого суду у відповідній частині.

При цьому доводи сторони захисту про визнання ОСОБА_1 вини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та отримали належну оцінку, у результаті чого засудженому за ч. 1 ст. 187 КК призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є наближеним до мінімального в межах санкції вказаної норми.

Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Призначене за результатами апеляційного розгляду ОСОБА_1 покарання є справедливим, співмірним характеру вчинених дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, про що захисник порушив питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич М. В. Мазур