Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 754/7062/15-к

Провадження № 51-3654 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100030014087 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Києві, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2017 року щодо ОСОБА_1,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.

За вироком суду, 1.11.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1, з метою уникнення наслідків несвоєчасного подання документів, що підтверджують проходження ним атестації та присвоєння (підтвердження) кваліфікації лікаря, реалізуючи свої злочинні дії, направлені на використання завідомо підробленого документу, надав до відділу кадрів комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, що знаходиться по вул. Закревського, 81/1 в м. Києві, завідомо підроблений документ - оригінал підробленого посвідчення про проходження підвищення кваліфікації на своє ім'я, в якому містилися дані про те, що ОСОБА_1 2.11.2012 року проходив атестацію в атестаційній комісії при управлінні охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації і наказом по управлінню охорони здоров'я від 2.11.2012 року йому присвоєна друга категорія лікаря стоматолога, тим самим використав завідомо підроблений документ, що дозволило йому з 1.11.2013 року залишатися на посаді лікаря-стоматолога комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та із вказаного часу отримувати нарахування до заробітної плати за категорію.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 березня 2017 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Кримінальне провадження за № 12014100030014087 закрито на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КПК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом порушено вимоги ст. ст. 94, 370, 377, 419 КПК України. Стверджує про безпідставне визнання доказів недопустимими, та як наслідок - незаконне закриття кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.

Вирок суду першої інстанції було оскаржено захисником ОСОБА_1 з підстав незаконності засудження. Як на підставу для скасування вироку захисник посилалася, зокрема, на те, що при виконанні стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України та ознайомленні її з матеріалами із використанням технічних засобів, було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження містилися постанови про призначення групи прокурорів та про внесення змін до групи прокурорів, які не були підписані заступником прокурора Деснянського району м. Києва.

Відповідно до статті 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Зі змісту п. п. 2.1 -2.3 та 3.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року зі змінами, яке діяло на час вчинення кримінального правопорушення, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відбувається на підставі відповідних процесуальних рішень, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, п. 3.1. цього Положення передбачає, що внесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - здійснюється невідкладно.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Частиною 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6 ст. 110 КПК України.

Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов'язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, апеляційним судом достеменно встановлено, що на час виконання ст. 290 КПК України, а саме, на 30 квітня 2015 року, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12014100030014087 від 14.12.2014 датовані 17 грудня 2014 року та 25 березня 2015 року не містили підпису заступника прокурора Деснянського району м. Києва Данильченка П.Ю., у зв'язку з чим, прокурори Семенова І.С., Левошка І.В., Кривов'яз І.І. станом на 30 квітня 2015 року, не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, передбачених ст. 36 КПК України.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30 квітня 2015 року, відповідно до якого сторона захисту проводила ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з використанням технічних засобів, а саме фотоапарату Canon DIGITAL ixus 75, а також висновком комп'ютерно-технічного дослідження № 5/ікт від 4 червня 2015 року, згідно з яким на жорсткому магнітному диску «Western Digital» моделі «WD2500E1MS», серійний номер WXE708EM9844, в папці «Сирош» містяться графічні файли з назвами «595.jpg», «596.jpg», «597.jpg», «598.jpg», які були виготовлені 30 квітня 2015 року, та містять фотознімки постанов заступника прокурора Деснянського району м. Києва Данильченка П. від 17 грудня 2014 року та 25 березня 2015 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12014100030014087, які відповідно не містили підпису останнього.

Також, згідно з висновком фототехнічного дослідження № 2/ікт від 15 грудня 2015 року, при досліджені наданих стороною захисту фотозображень файлів «IMG 3523.jpq», «IMG 3524.jpq», «IMG 3525.jpq», «IMG 3526.jpq», на накопичувачі «Western Digital», серійний номер WXE708EM9844, а саме постанов заступника прокурора Деснянського району м. Києва Данильченка П. про призначення групи прокурорів від 17 грудня 2014 року та 25 березня 2015 року, які були долучені до матеріалів кримінального провадження безпосередньо в судовому засіданні та містили відповідні підписи зазначеної службової особи, встановлено, що у змісті графічних файлів «595.jpg» та «IMG 3525.jpq», «596.jpg» та «IMG 3526.jpq», «597.jpg» та «IMG 3523.jpq», «598.jpg» та «IMG 3524.jpq», виявлено повне співпадіння набору знаків та символів, наявності, відсутності та розміру пробільних ділянок, інтервалів та відступів, за винятком відсутності підпису в зображені «596.jpg» та «598.jpg».

Апеляційний суд дослідивши вказані висновки також встановив, що вказані експертні дослідження проведені, відповідно, експертами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України та Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, які мають вищу технічну та юридичну освіти, кваліфікацію судових експертів за спеціальностями проведених досліджень, відповідний стаж експертної роботи, а тому сумнівів в об'єктивності висновки не викликають.

Також, ці експертні дослідження стороною захисту були належним чином відкриті стороні обвинувачення, а тому є належними та допустимими доказами.

Правильним є і висновок апеляційного суду про те, що не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК України, і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури.

А відтак, повідомлення про підозру ОСОБА_1 було складено слідчим за погодженням з прокурорами, які на час складання повідомлення про підозру, тобто, на 30 квітня 2015 року, не мали повноважень прокурорів у кримінальному провадженні № 12014100030014087 від 14.12.2014 року.

Таким чином, слідчий Деснянського РУ ГУМВС України Головатюк В.О. не був уповноважений належним прокурором, надавати доступ до матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України.

За таких обставин, апеляційним судом зроблений обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто, без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора Семенової І.С. у кримінальному провадженні, яка затвердила обвинувальний акт.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зібрані у ході досудового розслідування докази з точки зору їх допустимості, та дійшов правильного висновку про необхідність скасування вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1

Також, матеріалами кримінального провадження спростовуються доводи касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 23 КПК України, оскільки колегія суддів апеляційної інстанції безпосередньо частково досліджувала докази у кримінальному провадженні, якими обґрунтовувалося обвинувачення, ретельно їх проаналізувала і надала їм відповідну оцінку в оскаржуваній ухвалі. Також, апеляційний суд не посилався в своєму рішенні на докази, які безпосередньо не досліджував та не давав їм оцінки.

Докази винуватості ОСОБА_1, на які посилалися органи досудового розслідування, з достатньою повнотою перевірені та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України тому, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд

ухвалив:

ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець