ПОСТАНОВА

іменем України

19 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 337/3654/16-к

провадження № 51-1861км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григор'євої І.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораСингаївської А.О.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 7 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки м. Запоріжжя,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 3 статті 185 КК - на строк 3 роки, за частиною 2 статті 186 КК - на строк 4 роки. Відповідно до частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів засудженій призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї виконання обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.

2. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватою у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, а також у крадіжці, вчиненій повторно з проникненням у сховище.

3. Суд першої інстанції встановив, що 26 липня 2016 року приблизно о 2:00 біля під'їзду будинку на вул. Новгородській, 24 у м. Запоріжжі ОСОБА_6 штовхнула ОСОБА_7 у груди, від чого він упав на асфальт, а потім відкрито заволоділа телефоном потерпілого, заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 510 грн.

4. Крім того, 15 вересня 2016 року о 14:14 у приміщенні «Малої гуманітарної академії № 9» на вул. Героїв 93-ї бригади, 13 в м. Запоріжжі, ОСОБА_6 пошкодивши замок, таємно викрала з шафи кросівки вартістю 500 грн, що належать ОСОБА_8

5. Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 7 вересня 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

6. У касаційній скарзі прокурор на підставах, передбачених пунктами 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засудженої, прокурор вважає безпідставним звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів та особі засудженої, котра має кілька непогашених судимостей.

8. Стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням статті 419 КПК не обґрунтував належним чином свого рішення про залишення без задоволення вимог сторони обвинувачення, а також не усунув допущених місцевим судом порушень статей 65, 75 КК, що призвело до призначення засудженій невиправдано м'якого покарання.

Позиції учасників касаційного розгляду

9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

10. Захисник Сенько С.М. направив письмове заперечення на скаргу прокурора, в якому просив Суд залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими, а також подав клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.

11. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та запереченнях доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.

13. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає ухвалу апеляційного суду в межах поданої касаційної скарги, в якій не заперечується висновок суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні кримінально караних діянь, а також правильність їх кваліфікації за частиною 3 статті 185 та частиною 2 статті 186 КК.

14. Доводи прокурора про порушення щодо ОСОБА_6 загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

15. Статтями 50, 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Відповідно до указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

16. Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання певного виду і розміру визначати, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

17. За правилами статті 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

18. Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися зазначених вимог закону. Обираючи вид та розмір покарання, місцевий суд відповідно до вимог статті 65 КК достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі статтею 12 цього Кодексу є тяжкими. Також цей суд не залишив без оцінки й те, що ОСОБА_6 раніше притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, а тому призначив покарання у межах санкцій закону, за яким її засуджено.

19. Разом із тим, суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття, а також урахував дані про особу засудженої, яка має постійне місце проживання, працевлаштована, утримує двох неповнолітніх дітей. Крім того, обґрунтовуючи своє рішення, цей суд взяв до уваги незадовільний стан здоров'я засудженої, а також незначну вартість об'єкта посягання та думку потерпілих, які не мають до ОСОБА_6 жодних претензій.

20. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних дій винної, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 на підставі статті 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на неї певних обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу.

21. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що зазначені вище обставини давали суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджена довела своє виправлення.

22. Апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора щодо м'якості призначеного засудженій покарання, та вмотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК.

23. Що стосується доводів прокурора про наявність у ОСОБА_6 непогашених судимостей, то це саме собою, відповідно до закону не є перешкодою для застосування статті 75 КК.

24. Таким чином, Суд вважає, що суди дотрималися вимог статей 50, 65, 75 КК, неправильного застосування в цій частині кримінального закону, а також істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

25. Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, не можна визнати прийнятними, а тому, немає підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 7 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор'єва