Постанова

Іменем України

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 310/1098/18

Провадження № 51-1406 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

в режимі відеоконференції

захисника Лебєдєва О.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080130004813 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Перевальськ Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

за касаційною скаргою захисника Лебєдєва О.В. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.146 КК України та призначено покарання 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 , будучи членом ГО «Допомога Запоріжжя»,з 1 серпня 2017 року організував на території комплексу будівель та споруд, які мають зовнішню огорожу, розташованих за адресою: м. Бердянськ , вул . Кабельників, 164, центр соціально-психологічної реабілітації нарко та алкозалежних громадян з обмеженнями у вільному пересуванні реабілітантів, як по території центру, так і за його межами.

Так, починаючи з 1 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , для надання допомоги в позбавленні від алкогольної та наркотичної залежності разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привіз до вищевказаного центру, з їх добровільної згоди, ряд осіб, які страждали на алкогольну залежність, серед яких: наприкінці серпня 2017 року привіз ОСОБА_4 ; приблизно 4-5 жовтня 2017 року привіз ОСОБА_5 ; приблизно наприкінці жовтня 2017 року - ОСОБА_6 .

Під час перебування у центрі, приблизно на початку вересня 2017 року ОСОБА_4 , приблизно у першій половині жовтня 2017 року ОСОБА_5 , наприкінці жовтня - початку листопада 2017 року ОСОБА_6 висловили ОСОБА_1 свою вимогу залишити територію вищевказаного центру.

Втім, ОСОБА_1 , розуміючи, що не має будь-яких повноважень на відмову в задоволенні вимог вищевказаних осіб, маючи умисел на незаконне позбавлення волі, заборонив, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишати територію центру, а також надав працівникам центру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , умислом яких не охоплювалось вчинення незаконного позбавлення волі, вказівку не випускати за територію центру ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з чим вищевказані особи незаконно, проти їх волі утримувались на території центру за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, 164 та були обмежені в свободі пересування до 23 листопада 2017 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Зазначає, що суд у вироку викривив показання потерпілих, свідків та обвинуваченого. Стверджує, що показання потерпілого ОСОБА_4 викликають обґрунтований сумнів оскільки, останній зловживає алкогольними напоями, характеризується неадекватною поведінкою, схильністю до фантазій, перебуває на диспансерному та консультативному обліку у лікаря нарколога і психіатра. Наголошує, що показання потерпілих під час досудового розслідування були отримані із грубим порушення закону, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Вважає недопустимими і неналежними доказами письмові документи, оскільки вони не містили підписів ОСОБА_1 і вказували про необізнаність останнього про їх існування. Повідомляє, що у формулюванні обвинувачення не зазначено мотиву і мети вчененя кримінального правопорушення. Стверджує, що ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції сторони захисту, відповідей на них не надав.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі і просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі.

Мотиви Суду

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що з апеляційною скаргою на вирок суду звернувся захисник засудженого.

Так, в апеляційній скарзі захисника ставилося питання про скасування вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду, неналежною оцінкою доказів, істотними порушеннями кримінального процесуального закону, покладенням в основу вироку недопустимих доказів. Повідомлялося про неповноту судового розгляду, порушення принципу безпосередності дослідження доказів, право сторони захисту ставити питання потерпілому. Вказувалося, що суд у вироку неправильно виклав показання потерпілого, свідка та обвинуваченого. Стверджувалося, що показання потерпілого ОСОБА_4 викликають сумнів оскільки, останній зловживає алкогольними напоями, характеризується неадекватною поведінкою, схильністю до фантазій, перебуває на диспансерному та консультативному обліку у лікаря нарколога і психіатра. Наголошувалося, що показання потерпілих отриманні під час досудового розслідування були отримані із грубим порушення закону, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зазначалося про недопустимість і неналежність письмових доказів, які покладені в основу вироку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги формально стисло виклав апеляційні доводи, однак з достатньою повнотою їх не перевірив, відповіді на них не дав, взагалі не провів аналізу і оцінки доказів, на які посилався захисник.

Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із поданою апеляцією, зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, достатньо обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та, як наслідок застосування кримінального закону, що призвело до незаконності засудження, апеляційний суд належним чином не перевірив, формально зазначив, що вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами закону щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Дотримання цих правил вимагає, зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі. Порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції, а відтак і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Більше того, апеляційний суд, переглядаючи вирок, просто перелічив докази, які були досліджені судом першої інстанції, жодного їх аналізу та зіставлення з наявними у провадженні матеріалами, ухвала апеляційного суду не містить.

Не надано відповідей і на доводи про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували висновок про те, що потерпілі проти їх волі примусово утримувалися служителями центру за вказівкою ОСОБА_1 .

Не отримали відповідей і доводи про відсутність доказів членства ОСОБА_1 у ГО «Допомога Запоріжжю», організації ним центру соціально-психологічної реабілітації нарко та алкозалежних громадян.

Залишив поза увагою апеляційний суд і доводи про неповноту судового розгляду, а саме про те, що не допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , а також потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо та не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Статтею 225 КПК України, крім іншого передбачено, що у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Разом із тим, апеляційним судом залишено поза увагою апеляційні доводи про відсутність підстав, зазначених у ст. 225 КПК України, для допиту потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слідчим суддею на досудовому слідстві, а тому ці показання є недопустимими і незаконно покладені в основу вироку.

Не звернув уваги апеляційний суд і на те, що заяви потерпілих про розгляд справи судом без їх участі були написані в листопаді 2017 року, тобто під час досудового розслідування, і надані прокурором в судовому засіданні 5 березня 2018 року.

Також, слід зазначити, що судом було встановлено наступний прядок дослідження доказів - дослідити письмові докази, допитати потерпілих та свідків, допитати обвинуваченого.

На адресу потерпілих судом неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду, разом із тим вони повернулися невручені з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту про порушення судом вимог ст. 23 КПК України, та позбавлення права ставити запитання потерпілим є слушними.

Не спростовані і доводи захисника про сумнівність показань потерпілого ОСОБА_4 , який зловживає алкогольними напоями, перебуває на диспансерному та консультативному обліку у лікаря нарколога і психіатра, і допитувався в судовому засіданні під час зловживання спиртними напоями.

Формально перевірені апеляційним судом і доводи сторони захисту про те, що показання потерпілого, свідків та обвинуваченого, дані ними в судовому засіданні, суперечать тим, які викладені судом у вироку.

Таким чином, відповідей на доводи апеляції захисника апеляційний суд не надав, мотивів залишення її без задоволення не навів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, ретельно дослідити докази у провадженні, з урахуванням того, що захисник просив їх оцінити по-іншому, перевірити усі доводи апеляційної скарги та постановити законне і обґрунтоване рішення, з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик В.І.Остапук