ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 500/6587/16-к

провадження № 51-7537км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І. А.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), на вирок Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2017 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150002090, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у тому ж АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), засудженого до остаточного покарання на підставі ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із матеріальною відповідальністю, на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 186 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 01 грудня 2016 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за встановлених судом першої інстанції обставин, детально наведених у вироку, 07 липня 2016 року в першій половині дня, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 у своєї знайомої ОСОБА_2 , попросив останню надати йому на деякий час належний їй велосипед марки «ТОТЕМ», на що ОСОБА_2 , довіряючи ОСОБА_1 , погодилась та дала йому зазначений велосипед, яким ОСОБА_1 , діючи повторно, шляхом зловживання довірою заволодів, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 880 грн.

Крім того, 13 липня 2016 року ОСОБА_1 через вікно проник до будинку АДРЕСА_4 , звідки повторно, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 460 грн.

Також 26 вересня 2016 року близько 19-ї год. ОСОБА_1 , діючи повторно, проник через паркан на садову ділянку № АДРЕСА_5 ), а потім - шляхом пошкодження вікна до домоволодіння, розташованого на зазначеній садовій ділянці, звідки таємно викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Nokia». Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном намагався залишити місце вчинення злочину, але був затриманий сусідами потерпілого. Через деякий час до вищезазначеної садової ділянки прибув ОСОБА_4 , якому ОСОБА_1 повідомив про викрадення ним мобільного телефону. ОСОБА_4 , переконавшись у достовірності повідомлення ОСОБА_1 , викликав працівників поліції. Однак ОСОБА_1 , не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, а також повертати викрадене майно, з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 600 грн.

Апеляційний суд Одеської області 17 квітня 2018 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасував вирок районного суду і постановив новий, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 186 КК - на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вороком, часткового приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк 1 рік.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи наведене, прокурор указує на те, що апеляційний суд після виходу з нарадчої кімнати не проголосив у повному обсязі постановленого щодо ОСОБА_1 вироку, обмежившись лише проголошенням короткого змісту фактичних обставин справи та резолютивної частини вироку. При цьому суд апеляційної інстанції не роз`яснив змісту постановленого ним вироку, порядку і строків його оскарження та не надав негайно його копії обвинуваченому і прокурору, тим самим, на думку прокурора, позбавив учасників судового розгляду можливості терміново ознайомитися з рішенням суду. Також прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону надав ОСОБА_1 можливість одночасно виступити в судових дебатах та з останнім словом, не розмежувавши ці окремі стадії судового розгляду та права обвинуваченого окремо виступити в судових дебатах та з останнім з словом, що, як вважає прокурор, свідчить про фактичне позбавлення обвинуваченого права на звернення до суду з останнім словом.

Крім того, прокурор указує на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставилося питання про скасування вироку місцевого суду і постановлення нового у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, однак апеляційний суд, ухвалюючи щодо ОСОБА_1 новий вирок, визнав його винуватим у вчиненні злочинів, за які останній уже був визнаний винуватим за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2017 року, та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК, не навівши відповідних мотивів такого рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив вирок щодо нього залишити без змін.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК, а також відповідності та правильності призначеного покаранняВерховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зч. 2 ст.418 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Вирок суду апеляційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 371 КПК вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 376 КПК судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Учасники судового провадження відповідно до ч. 6 вказаної статті мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Системний аналіз процесуальних норм указує на те, що вирок має бути складено в нарадчій кімнаті, а його повний текст - оголошено негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, крім того, копію цього вироку негайно має бути вручено учасникам судового провадження.

Апеляційний суд не дотримався зазначених вимог процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження видно, що за результатом апеляційного розгляду апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_1 - скасуванню з постановленням нового вироку.

Як убачається з аудіозапису судового засідання в Апеляційному суді Одеської області 17 квітня 2018 року, суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив новий вирок, мотивувальна частина якого істотно відрізняється від тексту вироку, наявного в матеріалах кримінального провадження. Зокрема, у мотивувальній частині наявного в матеріалах кримінального провадження вироку міститься текст, який не оголошувався апеляційним судом під час проголошення судового рішення, і, навпаки, відсутній текст, який було оголошено в судовому засіданні.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять даних, які би підтверджували, що вирок апеляційного суду негайно після його проголошення було вручено обвинуваченомута прокурору.

Верховний Суд вважає, що вказані порушення, допущені апеляційним судом, є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування судового рішення.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає за необхідне скасувати вирок Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, належним чином виконати всі вимоги КПК та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити, вирок Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокуроразадовольнити.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур Т. В. Матієк С. В. Яковлєва