Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 754/935/22

провадження № 51- 2819 км 22

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100030003092, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, в останнє вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року за ч. 2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільненого від відбування покарання 23 вересня 2020 року умовно-достроково на строк 7 місяців 4 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до вимог ст. 76 КК. Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада 2021 року у нічний час доби, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше сховище, усвідомлюючи протиправність своїх дій й скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою каміння розбив переднє праве скло пасажирських дверей припаркованого автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», який належить ОСОБА_7 , та повторно, із салону автомобіля викрав майно, належне потерпілому, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 2 063 грн 33 коп.

Цього ж дня, у нічний час доби ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , з метою викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше сховище, маючи корисливий мотив, розбив переднє праве скло пасажирських дверей припаркованого автомобіля марки «Volkswagen Caddy», яким користувався ОСОБА_8 , та повторно, із салону автомобіля викрав майно, належне останньому, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 783 грн 33 коп.

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Київський апеляційний суд вироком від 14 червня 2022 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та застосування положень ст. 75 КК і ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду змінити та застосувати до нього положення ст. 75 КК, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

З вироком апеляційного суду засуджений не погоджується з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість призначеного розміру покарання.

Вважає безпідставними висновки апеляційного суду про наявність у нього стійкої антисоціальної спрямованості та відсутність можливості щодо його виправлення без ізоляції від суспільства, оскільки суд не врахував наявність пом`якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Такі обставини, на його думку, були встановлені та враховані судом першої інстанції, а саме, суд врахував дані про його особу, визнання ним вини та щире каяття, що він працевлаштований, має інвалідність третьої групи, відшкодував потерпілому завдану шкоду, а також думку потерпілого, який просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просила касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як убачається з касаційної скарги, доведеність винуватості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та правильність кваліфікації, засудженим не оспорюються.

Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_6 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з положеннями ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином при вирішенні питання щодо застосування положень, передбачених ст. 75 КК, законодавцем передбачено з`ясування питань та врахування тяжкості вчинення злочину, особи винного та конкретні обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Так, апеляційний суд зазначив у вироку про неврахування належним чином судом першої інстанції ступеню тяжкості вчинених діянь, які мали заздалегідь спланований характер, були пов`язані із проникненням у салон автомобілів шляхом пошкодження транспортних засобів, та даних про особу ОСОБА_6 , а саме його стійку антисоціальну спрямованість та схильність до вчинення злочинів проти власності, адже ОСОБА_6 раніше багаторазово засуджувався за вчинення злочинів проти власності (а.п. 48 - 55).

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявність зазначених обставин потягла необґрунтоване звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та з тим, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та вчинив нові злочини.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вказав про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що раніше до ОСОБА_6 вже неодноразово застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, однак таке звільнення не мало належного виховного впливу на засудженого, оскільки він кожного разу вчиняв нові злочини, в тому числі двічі під час іспитового строку.

Зважаючи на встановлені обставини вчиненого злочину та негативні дані про особу засудженого, доводи останнього в касаційній скарзі про необхідність врахування того, що він щиро покаявся, визнав вину, відшкодував завдану шкоду, потерпілий просив не призначати суворе покарання, та його стан здоров`я, на думку колегії суддів, у цілому не спростовують правильності висновків апеляційного суду щодо безпідставності застосування місцевим судом до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання

з постановленням нового вироку, яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді реального позбавлення волі, з урахуванням доводів апеляційної скарги прокурора, та що саме такий розмір покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігатиме вчиненню ним нових злочинів так і іншими особами.

Підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК відсутні.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3