Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 522/14001/17

провадження № 51-127км18

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зінорук В. В.,

скаржника ОСОБА_1,

прокурора Руденко О. П.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ДП «Дорожній контроль якості» (далі - ДП) на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000673.

Короткий зміст оскаржених судових рішень та обставини справи

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ухвалою від 2 серпня 2017 року задовольнив клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Одеській області й у межах згаданого кримінального провадження наклав арешт на автомобіль марки «Toyota Avensis» (державний номерний знак НОМЕР_1) та на ключ від замку запалювання транспортного засобу, а також заборонив розпоряджатися цим автомобілем, який передав на відповідальне зберігання ОСОБА_2

Не погодившись із указаним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ДП подав апеляційну скаргу, яку 10 жовтня 2017 року Апеляційний суд Одеської області повернув скаржнику на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати наведені судові рішення й ухвалити нове, яким передати автомобіль «Toyota» на зберігання власнику - ДП . Аргументуючи свою вимогу, скаржник зазначає, що ухвалою слідчого судді було обмежено право ДП на користування своєю власністю та без належного обґрунтування наділено цим правом іншу особу. За твердженням скаржника, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не є особою, яка має право подати апеляційну скаргу, є необґрунтованим, а рішення про її повернення - незаконним.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду і клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу; прокурор вважав, що рішення апеляційного суду необхідно скасувати на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, і призначити новий розгляд у цьому суді, у зв'язку з чим частково задовольнити заявлені касаційні вимоги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

У силу ст. 424 КПК оспорювана ухвала слідчого судді не може бути предметом перегляду в порядку касаційної процедури.

Згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 396 КПК регламентовано вимоги до апеляційної скарги, а ст. 399 цього Кодексу передбачено перевірку поданої скарги на предмет додержання вимог ст. 396 КПК і встановлено, які рішення приймає суд у разі їх порушення. Виходячи з положень цих норм права у разі, якщо апеляційну скаргу подав представник потерпілого (юридичної особи) і не додав оформлених належним чином документів, що підтверджують його повноваження, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, в якій зазначаються допущені недоліки скарги й надається строк для їх усунення.

Наведених законодавчих приписів апеляційний суд не дотримався.

Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, повертаючи скаргу ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, мотивував своє рішення виключно тим, що останній не додав документів, які би підтверджували його повноваження представника ДП. Тобто фактично суд зазначив про недодержання скаржником ч. 5 ст. 396 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд мав прийняти рішення про залишення апеляційної скарги без руху і надати можливість ОСОБА_1 усунути допущений недолік. Проте замість цього суд, визнавши ОСОБА_1 особою, яка не має права на подачу апеляційної скарги, усупереч ч. 1 ст. 399 КПК неправомірно повернув її. Таким чином, право на доступ до правосуддя було незаконно обмежено.

З огляду на викладене оспорювану ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Тому це рішення підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а провадження - призначенню на новий апеляційний розгляд.

Отже, з урахуванням доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, її слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги наведене, і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти згідно з положеннями статей 398, 399 КПК, ухваливши рішення, яке відповідає ст. 370 цього Кодексу,

з урахуванням також висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 вересня 2017 року (справа № 5-162кс(15)17).

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2017 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А. П. Бущенко І. В. Григорєва Т. В. Шевченко