Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 175/4193/20

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/1896/21

Провадження № 51 5844 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040440001268 від 20 вересня 2018 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 125 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від

16 вересня 2021 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_9 задоволено, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 125 ч. 1 КК України, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 29 липня 2018 року о 18 годині в дворі будинку АДРЕСА_2 під час конфлікту на ґрунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_7 заподіяв останній легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року зазначену ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_8 в інтересах потерпілої

ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі виклав лише пред`явлене обвинувачення, на встановив, чи мало місце діяння обвинуваченого, чи містить воно склад кримінального правопорушення, та не навів жодних доказів на підтвердження цього. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 свою вину не визнав, ухилявся від досудового розслідування та суду, на час розшуку перебіг строків давності зупинявся і вони не закінчилися. Вважає, що суд повинен був розглядати кримінальне провадження в загальному порядку, оскільки потерпіла заперечувала проти закриття кримінального провадження.

Заперечень на касаційну скаргу представника потерпілого від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу представника потерпілої необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.

Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ст. 49 ч. 1 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК України).

Згідно зі ст. 286 частинами 1 4 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до вимог ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ст. 288 ч. 3 КПК України).

ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні 29 липня 2018 року кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 ч. 1 КК України, відповідно до

ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

За вчинення вказаного кримінального проступку передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

Строк давності за вчинення зазначеного кримінального проступку відповідно до

ст. 49 ч. 1 п. 1 КК України складає два роки.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 складено 19 листопада 2020 року та направлено до суду 20 листопада 2020 року.

28 квітня 2021 року ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_9 подали до суду спільне клопотання про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1 КК України у зв`язку із закінченням дворічного строку давності та закриття кримінального провадження.

Згідно з журналом судового засідання від 18 травня 2021 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_9 висловили доводи на підтримання свого клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України, судом було роз`яснено ОСОБА_6 суть пред`явленого йому обвинувачення, його права та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.

З наведеного вбачається, що за наявності всіх встановлених законом умов, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, яке належним чином мотивував.

Заперечення потерпілої сторони проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження не є перешкодою для прийняття судом такого рішення, а тому доводи представника потерпілої в цій частині безпідставні.

Що стосується посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_6 переховувався від досудового розслідування та суду і строк давності зупинявся, то вони також є безпідставними. Матеріали кримінального провадження не містять даних про переховування ОСОБА_6 від досудового розслідування та суду і оголошення його в розшук, а також таких документів не долучено до касаційної скарги. Згідно з наявними в матеріалах провадження листами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 лютого 2019 року та командира військової частини НОМЕР_1 від 11 червня 2020 року ОСОБА_6 24 липня 2018 року призваний на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 , його неявка була зумовлена об`єктивними причинами, а саме виконанням бойового завдання в зоні проведення Операції об`єднаних Сил.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_6 , належним чином перевірив викладені в ній доводи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3