Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2020 року

м. Київ

справа № 346/6194/18

провадження № 51-4693км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Скобунова В.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

Лесюка А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090180000985 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ), не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

04 квітня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 12 жовтня

2018 року, перебуваючи у приміщенні літньої кухні в господарстві за адресою:

АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , де розпивав алкогольні напої з останнім, в ході чого між ними виник конфлікт. Під час даного конфлікту засуджений ОСОБА_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, реалізовуючи свій злочинний умисел, умисно наніс останньому удари руками та ногами в різні ділянки тіла, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що спиричили смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2019 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив ОСОБА_2 занадто суворе покарання. Також свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 69 КК України при призначенні засудженому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника

не надходило.

У судовому засіданні потерпілий заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважає вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим.

Прокурор також заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_2 без застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Так, під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_1 , апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та визначення покарання ОСОБА_2 без застосування ст. 69 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, зокрема те, що засуджений не судимий, має на утримання двоє неповнолітніх дітей, був учасником АТО, а також урахував позитивну характеристику за місцем проходження засудженим військової служби, негативну характеристику останнього за місцем його проживання те, що він на диспансерному обліку в психоневрологічному кабінеті не перебуває, а з 26 грудня 2016 року перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті в групі профілактичного спостереження, а також інші обставини, що пом`якшують покарання та обставину, що обтяжує його - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. При цьому судом враховано конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, кількість та локалізація нанесених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , а саме: характер, морфологічні ознаки та об`єм тілесних ушкоджень на шкірі, в м`яких тканинах та на кістках скелету потерпілого стверджують про те, що вони утворились від, що найменш, 19-разової дії тупим предметом в ділянки тіла ОСОБА_3 , що призвело до наслідків у виді смерті потерпілого.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, дані про особу винного, конкретні обставини скоєння злочину, характер, спосіб та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_2 покарання, яке наближене до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_2 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, підстав для призначення засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України за злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України у касаційній скарзі захисника не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України є законним та обґрунтованим.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду -

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2019 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

Лесюка А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук В.В. Наставний С.В. Яковлєва