Постанова

іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 569/6812/15-к

провадження № 51-2358км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Марчук Н. О., Макаровець А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014180000000061 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади та зайняттям правоохоронною діяльністю на строк 1 рік 6 місяців.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, працюючи на посаді старшого слідчого відділення Рівненського районного відділу Управління МВС України в Рівненській області, маючи спеціальне звання капітан міліції, будучи службовою особою, що здійснює функції представника влади, та являючись згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, який 27 лютого 2014 року в період часу орієнтовно з 09:50 до 10:15 в приміщенні прокуратури Рівненського району на вул. Петра Могили, 57 у м. Рівне не виконав свої службові обов'язки працівника міліції через несумлінне ставлення до них.

Так, перебуваючи у вказаний період часу у службовому кабінеті прокуратури Рівненського району та будучи безпосереднім очевидцем вчинення ОСОБА_2 насильницьких дій відносно працівника прокуратури ОСОБА_3, які виражались у погрозах із публічною демонстрацією предмета, схожого на вогнепальну зброю, висловлюванні брутальних та образливих слів на його адресу, а також протиправного застосування фізичної сили у вигляді удушення шляхом затягування краватки навколо шиї, нанесення поштовху в груди та заподіянні кількох ударів у потиличну ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_3 завдано легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків, не вжив жодних заходів для припинення вказаного кримінального правопорушення та захисту потерпілого ОСОБА_3 від неправомірного посягання, надання йому допомоги, затримання особи, що вчиняла правопорушення, а надалі - для охорони місця події, хоча мав реальну можливість та був зобов'язаний це зробити.

Через зазначену бездіяльність ОСОБА_1 було спричинено істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_3, що виразилась у вчиненні щодо нього злочину, який об'єктивно можливо було попередити або вчасно припинити, завданні йому ОСОБА_2 фізичного болю та тілесних ушкоджень, а також істотної шкоди державним інтересам, що виразилась у публічному незаконному втручанні в діяльність прокуратури Рівненського району та порушенні процесуальної незалежності ОСОБА_3 як прокурора у кримінальному провадженні, створенні обстановки та умов, що утруднюють виконання вказаною установою своїх функцій, та у підриві авторитету і престижу Міністерства внутрішніх справ України як правоохоронного органу України, до функцій якого належить захист громадян від неправомірних посягань, а також істотної шкоди громадським інтересам, що виразилась у порушенні громадської безпеки та громадського порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Зазначає, що суди не взяли до уваги відсутність заподіяної злочином шкоди, яка б виражалась у матеріальному еквіваленті, що, на думку засудженого, свідчить про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України, посилається на недопустимість доказів, а суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 404 КПК України безпосередньо доказів не дослідив.

Потерпілий ОСОБА_3 подав до суду касаційної інстанції заяву, в якій просив касаційну скаргу засудженого відхилити, а вирок суду залишити без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Чабанюк Т. В. зазначила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат тощо.

Статтею 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Тобто саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме у вчиненні службової недбалості, тобто невиконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам.

Пунктом 3 примітки ст. 364 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року, що діяла на час вчинення інкримінованих ОСОБА_1 дій) було визначено, що істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

13 травня 2014 року Законом № 1261-VII пункт 3 примітки ст. 364 КК України викладено в іншій редакції, а саме: істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, виходячи з буквального розуміння змісту пункту 3 примітки до ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на час розгляду кримінального провадження), істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент.

Одним з елементів об'єктивної сторони службової недбалості є наслідок у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1 ст. 367 КК України).

З матеріалів кримінального провадження та постановлених судових рішень убачається, що ОСОБА_1 заподіяння матеріальної шкоди не інкримінувалося.

Однак суди зробили помилковий висновок про те, що істотна шкода, у розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК України, може мати і нематеріальний вимір і є оціночною категорією.

За таких обставин, висновки суду про наявність у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, є безпідставними.

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук