ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022року

м.Київ

справа № 755/15116/15-к

провадження № 51-231км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки м. Києва,

визнаної невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі КК).

Обставини справи

1. ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що 14 червня 2015 року близько 16:10 біля озера «Тельбін» на проспекті Тичини, 20 у м. Києві на ґрунті раптово виниклої неприязні завдала удару ножем в груди ОСОБА_8 , спричинивши тому тяжке тілесне ушкодження.

2.Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 24 грудня 2020 року виправдав ОСОБА_7 на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК.

3.Київський апеляційний суд ухвалою від 11 травня 2021 року залишив вирок суду без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4.У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5.Він стверджує, що апеляційний суд не перевірив, чи відповідають висновки суду першої інстанції обставинам справи, не надав своєї оцінки доказам і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 419 КПК. Також суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів і про допит в апеляційній інстанції потерпілого і свідків, тим самим порушив передбачені статтею 23 КПК вимоги щодо безпосередності дослідження доказів.

7.Захисник направив до Суду письмові заперечення, у яких, наводячи відповідні аргументи, просить оскаржену ухвалу залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

8.Під час касаційного розгляду прокурор підтримав доводи скарги, просив її задовольнити.

9.Захисник заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони обвинувачення.

10.Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11.Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені вскарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо відмови у виклику і допиті свідків і потерпілого

12.Апеляційний суд відмовив у клопотанні сторони обвинувачення про допит в судовому засіданні потерпілого і свідків.

13.Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції. Приймаючи рішення про дослідження або відмову у дослідженні таких доказів суд має прийняти до уваги всі обставини, включаючи причини, з яких докази не були досліджені судом першої інстанції.

14.Суд зазначає, що розгляд цієї справи судом першої інстанції тривав близько трьох років внаслідок того, що сторона обвинувачення не могла представити ключових доказів у справі: показань потерпілого і свідків. Незважаючи на те, що суд усіляко сприяв стороні обвинувачення у виконанні її обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 23 КПК, ці докази так і не були надані суду.

15.Враховуючи обставини розгляду справи в суді першої інстанції, включаючи неспроможність сторони обвинувачення забезпечити явку потерпілого і свідків, Суд не вважає, що рішення апеляційного суду відмовити у допиті цих осіб вапеляційній інстанції є необґрунтованим. Заявляючи своє клопотання, сторона обвинувачення не навела будь-яких обставин, які свідчили б про її спроможність забезпечити можливість такого допиту в апеляційній інстанції.

Щодо дослідження інших матеріалів справи

16.Суд також відхиляє довід сторони обвинувачення про те, що апеляційний суд порушив засаду безпосередності, не дослідивши інші матеріали справи.

17.Як вже зазначав Суд, мета норм, які регулюють дослідження письмових доказів усуді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі для обґрунтування їїпозиції[1]. Зміст ухвали апеляційного суду не дає Суду підстав ставити під сумнів обізнаність як суду, так і сторони обвинувачення зматеріалами справи. При розгляді апеляційної скарги сторона обвинувачення мала можливість послатися на ті докази, які обґрунтовують її позицію, і оголосити їх або заявити клопотання про оголошення повністю або частково.

17.Суд не залишає поза увагою довід прокурора під час касаційного розгляду про те, що апеляційний суд не досліджував показання потерпілого і свідків, які ті давали під час минулого розгляду, результати якого були скасовані апеляційним судом.

17.Як визнавав цей Суд, такі показання за певних умов можуть бути визнані допустимими.[2] У той же час Суд відзначає, що частина 3 статті 404 КПК не дає можливості апеляційній інстанції досліджувати докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про їх дослідження не було заявлено клопотання під час розгляду в суді першої інстанції. Як свідчать матеріали справи, таке клопотання в суді першої інстанції стороною обвинувачення не заявлялося.

Щодо стверджуваної необґрунтованості рішення

18.Також суд відхиляє довід сторони обвинувачення, що апеляційний суд не виконав вимоги статті пункту 2 частини 1 статті 419 КПК, оскільки він не надав детальної оцінки кожному доказу.

19.Суд нагадує, що стаття 419 КПК має тлумачитися у сукупності з частиною 1 статті404 КПК, відповідно до якої апеляційна інстанція переглядає вирок в межах апеляційної скарги. Таким чином, обсяг обґрунтування, яке наводиться у рішенні апеляційного суду, залежить від обставин справи та доводів сторін[3].

20.Суд зазначає, що апеляційна скарга сторони обвинувачення не містить жодного аргументу щодо неправильної оцінки судом першої інстанції доказів з погляду їх допустимості чи достовірності, або з погляду достатності їх сукупності для доведення винуватості. Ця скарга стосувалася головним чином того, що суд першої інстанції ухвалив вирок, не допитавши потерпілого і свідків, чим допустив неповноту розгляду іобмежив можливості сторони обвинувачення у наданні доказів, а також не надав стороні обвинувачення часу для підготовки до дебатів.

21.Апеляційний суд надав детальні відповіді на ці доводи з посиланням на обставини справи та положення закону і дійшов висновку, що суд першої інстанції діяв відповідно до норм процесуального закону та міжнародних зобов`язань України, зокрема права особи на розгляд справи в розумний строк, виправдавши особу, винуватість якої сторона обвинувачення не змогла довести протягом тривалого часу. Зухвали апеляційного суду зрозуміло, що суд розглянув основні питання, порушені в апеляційній скарзі,[4] і навів мотиви, чому він вважає доводи сторони обвинувачення необґрунтованими[5].

22.Виходячи з викладеного, Суд не вбачає істотних порушень кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції.

23.Враховуючи висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 , доводи сторони обвинувачення щодо неправильного застосування кримінального закону є відверто необґрунтованими.

24.Таким чином, в Суду немає підстав для скасування оскарженого рішення задоводами касаційної скарги сторони обвинувачення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню непідлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 Т.В. Шевченко

[1]Див., наприклад, постанови Суду: від 13 жовтня 2020року у справі № 127/21324/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92415564;

від 16 березня 2021 рокуу справі № 509/2867/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179735;

від 13 грудня 2021року усправі № 766/16775/17, https://reestr.court.gov.ua/Review/102010739.

[2] Постанови Суду: від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86241505;

від 30 січня 2020 року у справі №369/8816/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88449194;

від 26 травня2022 року у справі №199/190/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/104583161

[3] Ruiz Torija v. Spain, 9 December 1994, § 29, Series A no. 303-A

[4] Boldea v. Romania, no. 19997/02, § 30, 15 February 2007

[5] Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2) [GC], no. 19867/12, § 84, 11 July 2017