Постанова Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 428/2448/16

провадження № 51-6880 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С., за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В., прокурора Шевченко О. О.,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 19 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12015130370003194, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.ШаханКарагандинської області Казахстану, жителя АДРЕСА_1 такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Сєвєродонецький міський суд Луганської області вироком від 22 грудня 2017 року засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 213 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у с. Сиротиному м. Сєвєродонецька Луганської області за обставин, викладених у вироку, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а саме здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичною особою, відомості про яку не включено до переліку суб'єктів господарювання, організацію незаконного пункту прийому металобрухту, за місцем свого проживання на АДРЕСА_2, в гаражі на АДРЕСА_3 у цьому ж селі незаконно приймав лом чорного металу, а саме:

- 02 грудня 2015 року прийняв у ОСОБА_2 5 кг лому чорного металу, за що заплатив останньому 5 грн;

- 25 грудня 2015 року прийняв у ОСОБА_3 10 кг лому чорного металу за 10 грн;

- 13 січня 2016 року прийняв у ОСОБА_4 5 кг лому чорного металу за 7 грн.

13 січня 2016 року під час обшуку в приміщенні гаража і на подвір'ї на АДРЕСА_3 працівниками поліції виявлено та вилучено 3715 кг лому чорного металу, підлогові ваги та облікові записи, які належать ОСОБА_1

Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, зазначений вирок місцевого суду скасував, кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого в суді та вичерпані можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно та необґрунтовано дійшов висновку про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, що стало причиною безпідставного закриття його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

у запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_1 - адвокат СвистунГ.В. просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржену ним ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Шевченко О. О. підтримала касаційну скаргу прокурора, зазначала про необхідність скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Саме за такої умови судом може бути постановлений обвинувальний вирок. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, відповідно до якої розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку, зокрема, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, якщо під час судового розгляду винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

З матеріалів кримінального провадження видно, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК, суд першої інстанції обґрунтував безпосередньо дослідженими доказами, а саме:

- показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (повідомили, що особисто здавали метал ОСОБА_1, за який отримали гроші від нього), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (бачили оголошення про прийом металу за адресою мешкання ОСОБА_1, чули від односельців про те, що він приймає метал), ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були понятими при проведенні обшуку та вилученні металу за адресою мешкання ОСОБА_1;

- даними довідки Сиротинської селищної ради м. Сєвєродонецька Луганської області про те, що на АДРЕСА_2, зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 з родиною, а також даними протоколів обшуку від 13 січня 2016 року на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, протоколу огляду предмета від 14 січня 2016 року, протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 січня 2016 року за участю свідків ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Не погодившись з вироком місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про скасування цього вироку та закриття кримінального провадження щодо нього. При цьому посилався, зокрема, на те, що доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував недопустимими доказами.

Апеляційний суд частково задовольнив скаргу та закрив провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Положеннями ст. 214 КПК, зокрема, визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 цієї статті.

Матеріали цього кримінального провадження містять два витяги з ЄРДР за одним номером кримінального провадження, але від різних дат.

Зокрема, витяг з ЄРДР від 02 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015130370003194 про виявлення факту прийому металобрухту на вул. Некрасова, 3 у с. Сиротиному було зареєстровано слідчим Калюжним С. В., якому 03 грудня 2015 року начальник СВ Сєвєродонецького відділу ГУНП доручив проведення досудового розслідування.

Однак у матеріалах кримінального провадження немає жодних відомостей щодо проведення слідчих дій за фактом прийому металобрухту на вул. Некрасова, 3 у с. Сиротиному, як відсутні і відомості про проведення слідчих дій слідчим Калюжним С. В.

Разом із цим матеріали провадження містять витяг з ЄРДР від 17 лютого 2016 року у цьому ж кримінальному провадженні № 12015130370003194, в якому зазначено про виявлення факту прийому металобрухту на АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання ОСОБА_1, і всі слідчі дії на той час у кримінальному провадженні вже були виконані слідчими Приходьком В. С. і Морозом М. Є.

При цьому в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про проведення досудового розслідування групою слідчих, як і немає доручення керівника органу досудового розслідування про проведення досудового розслідування слідчим Приходьку В. С. і Морозу М. Є.

Інших витягів із ЄРДР у кримінальному провадженні за цим же номером у матеріалах справи немає.

Не підтверджено матеріалами цього провадження і даних щодо внесення до ЄРДР інформації про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК, на АДРЕСА_3, зокрема про вчинення його обвинуваченим ОСОБА_1

За таких обставин, враховуючи положення ст. 92 КПК, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявність у слідчих Приходька В. С. і Мороза М. Є. повноважень проводити слідчі дії у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції постановив вирок на підставі неналежних доказів, а також про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

З такими висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Обсяг та порядок дослідження доказів у суді першої інстанції визначено положеннями ст. 349 КПК.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про необхідність виклику керівника органу досудового розслідування, діяв відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки це клопотання не містило посилань на необхідність дослідження таких доказів, обов'язок щодо дослідження яких встановлено у цій частині статті для суду апеляційної інстанції.

Питання про дослідження відомостей, які містяться в ЄРДР і копії яких прокурор додає до касаційної скарги, учасниками судового провадження не порушувалося ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

Отже, доводи прокурора в цій частині не є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни оскарженої ухвали апеляційного суду, в провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 19 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко С. С. Голубицький Н.С. Стефанів