Постанова Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 526/451/17

провадження № 51-6714км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Кузнецова С.М., засудженого ОСОБА_1 , захисника Токар О.А. (в режимі відеоконференції),

розглянув касаційну скаргу захисника Токар О.А. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170130001017, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

засудженого за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджений до покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 вересня 2014 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

За епізодом за фактом крадіжки ноутбука в потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у цьому злочині.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати в розмірі 660,30 грн та вирішено долю речових доказів.

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 25 квітня 2018 року залишив вирок без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 12 грудня 2016 року проник у будинок потерпілої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , звідки повторно таємно викрав грошові кошти в розмірі 960 грн і документи: страховий поліс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 , а також пластикову картку АТ «Ощадбанк», яка належить ОСОБА_3 і є офіційним документом.

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 за допомогою вищевказаної картки АТ «Ощадбанк» розрахувався за придбаний товар на суму 222 грн в магазині «АТБ-Маркет», розташованому на вул. Гетьманській, 13 у м. Гадячі Полтавської обл., та на суму 18,90 грн в аптеці «Факультет-фарм», розташованій на вул. Гетьманській, 8 у тому ж місті, і таким чином повторно таємно вчинив крадіжку грошей потерпілої ОСОБА_3 .

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 19 січня 2017 року близько 19:00 проник у квартиру АДРЕСА_3 , звідки повторно, таємно викрав ноутбук марки «Asus» N 55 S ( 1449 С), що належить ОСОБА_2 , однак за цим епізодом суд виправдав ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Токар О.А. ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у частині його засудження на підставах порушення судом кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що суд не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та залишив поза увагою, що ці докази не підтверджують причетності ОСОБА_1 до крадіжки з домоволодіння ОСОБА_3 . Вказує на те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у судовому засіданні. Звертає увагу на те, що судом неправильно зараховано строк перебування ОСОБА_1 під вартою у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу. Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами, які суд дослідив у судовому засіданні та яким дав належну оцінку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про обставини, за яких з будинку останньої було викрадено грошові кошти і документи; даними, що містяться у протоколі огляду від 12 грудня 2016 року, під час якого на території домоволодіння потерпілої від паркану до входу в житловий будинок виявлено сліди взуття і в житловому будинку - відбитки пальців рук; даними висновку судової дактилоскопічної експертизи № 2500 від 30 грудня 2016 року, згідно з яким зазначений слід папілярного узору залишено вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_1 ; даними протоколу огляду від 13 грудня 2016 року, під час якого ОСОБА_1 видав банківську карту на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс на ім`я ОСОБА_4 ; показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили про обставини, за яких вони були понятими під час огляду, в ході якого ОСОБА_1 видав зазначені документи та пояснив, що він їх викрав; заявою ОСОБА_3 до правоохоронного органу від 06 січня 2017 року про викрадення з її банківської картки грошових коштів на сумуі 240,90 грн та випискою про зняття 13 грудня 2016 року з картки ОСОБА_3 коштів у розмірі 240,90 грн під час розрахунку в торгово-сервісній мережі; іншими доказами.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не причетний до крадіжки з будинку ОСОБА_3 і на час вчинення злочину перебував поза межами міста Гадяча, перевірялися судом і визнані непереконливими, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, суд першої інстанції провів судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що вони підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень щодо потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обставин, установлених судом. При цьому суд виправдав ОСОБА_1 за епізодом крадіжки ноутбука в потерпілого ОСОБА_2 , оскільки його участі у вчиненні цього злочину доведено не було.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиціям норм кримінального закону, за якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК. Вирок суду є законним, обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Посилання захисника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту щодо повторного допиту свідків та дослідження доказів у судовому засіданні, є необґрунтованими. Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Оскільки відповідні обставини не були встановлені судом апеляційної інстанції, то доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про повторне дослідження окремих доказів, необґрунтовані.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, які були викладені в поданих апеляційних скаргах засудженого та прокурора, та, залишаючи їх без задоволення, навів докладні підстави в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника Токар О.А. про необхідність зарахування строку перебування ОСОБА_1 під вартою у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК, то суд касаційної інстанції дійшов такого.

Дзержинським районним судом м. Харкова було розглянуто клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та постановлено ухвалу від 14 грудня 2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78866956).

Згідно з цією ухвалою у строк покарання за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 25 квітня 2018 року включно відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, питання щодо зарахування ОСОБА_1 попереднього ув`язнення до строку відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК відповідно до вимог кримінального процесуального закону вже вирішено судом у порядку виконання вироку на підставі статей 537, 539 КПК, а тому підстав для зміни судових рішень у цій частині судом касаційної інстанції немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги захисника .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Токар О.А. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва