Постанова

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Кравченко Є.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120151400400024444,

відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурора вимогою до касаційного суду є скасування ухвали Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виявилось у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню. На обґрунтування наведеного прокурор в апеляційній скарзі вказував, що в діях ОСОБА_2 наявний склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, однак всупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд вказані доводи залишено без належного спростування.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2017 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2017 року - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

07 серпня 2015 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2, рухаючись на велосипеді по вул. Личаківській у м. Львові в напрямку центральної частини міста, вступив у словесний конфлікт з малолітнім ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4, які рухались на скутерах та, на його думку, створили перешкоди в русі. Після того, як потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приблизно о 22 год. 30 хв. з'їхали з дороги та зупинилися в районі перехрестя вулиць Б. Хмельницького та Творчої у м. Львові, ОСОБА_2 підійшов до них і безпричинно з хуліганських спонукань, виражаючись нецензурними словами, умисно ударив їх обох в обличчя. Продовжуючи хуліганські дії, в той час, коли потерпілі розбіглися в різні сторони, ОСОБА_2 вийняв кишеньковий ніж та умисно проколов колеса у двох скутерах, чим заподіяв потерпілим матеріальної шкоди на суму 1000 гривень кожному.

Перехожі, які бачили весь конфлікт, утримували ОСОБА_2 за велосипед, не даючи поїхати з місця події. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_2 умисно завдав удару потерпілій ОСОБА_6 в праву половину обличчя та по різних ділянках тіла, яка разом зі своїм знайомим утримувала його на місці події. Внаслідок таких дій їй заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців на руках, на лівій нозі, садна на лівій руці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

3. Доводи особи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції не підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції,.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

Стаття 296. Хуліганство

Частина 1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

Частина 4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів

Частина 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

4.2.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.2.3 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

4.2.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.2.5 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.2.6 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду провадження судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, наведених в касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, встановлених КПК України, розгляд провадження здійснено судом лише в частині перевірки доводів скарги про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку [4.2.4].

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали апеляційним судом

5.2.1 Кваліфікуючою ознакою хуліганства, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. Таке застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета полягає у фактичному їх використанні для спричинення шкоди здоров'ю та заподіяння тілесних ушкоджень, використанні бойових властивостей вогнепальної зброї, направленні такої зброї на особу, здійсненні пострілу в сторону потерпілого, намаганні завдати ударів ножем потерпілому, киданні ножа з метою ураження потерпілого, приставлянні ножа (його колото-ріжучої частини) до тіла потерпілого. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян [4.2.1].

Згідно з матеріалами кримінального провадження не підтверджено намагання засудженого заподіяти тілесні ушкодження потерпілим, або створення реальної загрози життю і здоров'ю інших громадян шляхом використання ножа.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України (показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4; свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відеозаписи з камер спостереження з бізнес-центру на вул. Б. Хмельницького, 212 у м. Львові) [4.2.2, 4.2.5].

Судом дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України замість пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України на підставі показань потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно з якими під час конфлікту ОСОБА_2 ніж не застосовував, ним не погрожував, про те, що він у нього є, потерпілі дізналися, коли він їм проколов колеса в скутерах та пішов викидати його за зупинку тощо.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

5.2.2 У разі коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то в суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити докази, в тому числі прослухати запис судового засідання в суді першої інстанції [4.2.1].

Відповідно до інформації, що міститься на копії фонограми технічного запису судового засідання Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року, то в цьому судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про необхідність повторного допиту потерпілих, прокурор не довів, в чому полягала неповнота дослідження судом першої інстанції встановлених обставин, оскільки питання щодо встановлення відстані між потерпілими та обвинуваченим під час конфлікту прокурор в суді першої інстанції не порушував, хоча такої можливості він позбавлений не був [4.2.3].

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам процесуального закону, доводи апеляційної скарги прокурора перевірено повною мірою, спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.2.6].

5.3 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд вважає доводи скарги прокурора про порушення вимог процесуального закону при постановленні судового рішення такими, що не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

Керуючись статтями 376, 436, 438, 439, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 § 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01 червня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.О. Стороженко Т.В. Шевченко