Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 459/2461/20

провадження № 51-1991км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року в кримінальному провадженні №12020140150000569 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Червоноград Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 29.10.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 5 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 29.10.2019 року, та ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 03 серпня 2020 року близько 06 год. 49 хв. ОСОБА_1 , діючи повторно, умисно, таємно, шляхом проникнення, переліз через паркан на огороджену територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , та заволодів двома керамічними садовими статуетками у формі гриба та керамічною садовою статуеткою у формі лелеки, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій в розмірі 595 гривень.

В подальшому 04 серпня 2020 року в період часу з 15:30 год. по 16 год., ОСОБА_1 , знаходячись в магазині «Аврора», який розташований за адресою: м. Червоноград, вул. Шептицького, 12, діючи повторно, маючи прямий умисел, направлений на викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, відкрито, намагався викрасти із торгового залу вказаного магазину непродовольчі товари на загальну суму 144 грн., які помістив до рюкзака чорного кольору, що знаходився у нього на плечі, і пройшов повз касу магазину в сторону до виходу, не оплативши товари, однак перед виходом з магазину був зупинений продавцем-касиром ОСОБА_3 і повідомлений про необхідність розрахунку за товар, який ОСОБА_1 поклав до свого рюкзака, проте останній на законні вимоги ОСОБА_3 не відреагував, та усвідомлюючи, що його дії переросли із таємного у відкритий характер викрадення, попрямував на вихід, де був затриманий працівниками даного магазину.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року зазначений вирок залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що протокол огляду місця події від 04.08.2020 р. є недопустимим доказом, оскільки відсутня згода на проведення такого огляду як власника магазину, так і орендаря, а також відсутня ухвала слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення вказаного огляду. У зв`язку з недопустимістю наведеного доказу, мають бути визнані недопустимими й низка інших доказів на підставі доктрини «плодів отруєного дерева». Вказується на неналежність такого доказу, як товарний чек (по епізоду від 03.08.2020 р.), оскільки він не відповідає вимогам законодавства.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримала касаційну скаргу захисника, вважала її безпідставною.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

У касаційній скарзі захисник зазначає про недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події від 04.08.2020 року, з тих підстав, що відсутня згода на проведення такого огляду власника приміщення чи його орендаря, а також відсутня ухвала слідчого судді на дозвіл проведення огляду.

Верховний Суд не вважає зазначені твердження сторони захисту слушними з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження на недопустимість зазначеного доказу захисник наголошував ще у суді першої інстанції. Суд перевірив зазначені доводи захисника і навів мотиви на їх спростування. Зокрема суд першої інстанції зазначив, що об`єктом огляду місця події є магазин « Аврора », вхід в який обладнаний дверима коричневого кольору, які на момент огляду відчинені. При вході до магазину з правого боку наявні скриньки для зберігання речей сірого кольору, столик жовто-червоного кольору, на якому та під яким знаходились речі, замах на відкрите викрадення яких інкримінується обвинуваченому. Таким чином, ця слідча дія проводилась в загально доступному місці, доступ до нього був вільний, проникнення до приміщень, доступ до яких будь-яким чином обмежений, не здійснювалось і відшукання предметів чи відомостей не проводилось, а відтак твердження сторони захисту щодо недопустимості цього доказу та застосування доктрини «плодів отруєного дерева» не знайшло свого підтвердження.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд і погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані твердження сторони захисту про порушення, допущені в ході огляду місця події, не стосуються прав засудженого, більше того, у матеріалах провадження відсутні будь-які дані, що володілець магазину « Аврора » (орендар приміщення) заперечував проти огляду місця події (приміщення магазину) і в подальшому яким-небуть чином оскаржував зазначені процесуальні дії.

Отже, підстав вважати недопустимим доказом протокол огляду місця події від 04.08.2020 року, а також інші докази, отримані в ході огляду місця події, як про це зазначає захисник, Верховний Суд не вбачає.

Також відхиляє Верховний Суд і твердження сторони захисту про недопустимість такого доказу, як товарний чек, оскільки не було проведено судової товарознавчої експерти для встановлення вартості викрадених предметів (трьох садових статуеток).

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року (справа №420/1667/18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта (а в редакції Закону № 187-IX - залучити експерта).

Посилання сторони захисту на те, що товарний чек у даному кримінальному провадженні містить недоліки, не свідчить про те, що він був отриманий органом досудового розслідування з порушенням процесуального закону (зокрема цей чек було надано потерпілою). Водночас, з урахуванням принципу змагальності, сторона захисту не надала суду будь-яких доказів, які б поставили під сумнів вартість зазначеного у чеку майна.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6