Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 759/3997/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/3354/2021

Провадження № 51 202 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080000389 від 19 лютого 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року за ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого 12 лютого 2021 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 19 лютого

2021 року.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укртелеком» 819 гривень

99 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 185 ч. 3 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 19 лютого 2021 року приблизно о 01 годині на прилеглій території сполучення доріг з

просп. Перемоги в напрямку до просп. Академіка Палладіна в м. Києві шляхом вільного доступу проник до приміщення телекомунікаційного колодязя, де за допомогою предмета схожого на ніж намагався повторно таємно викрасти кабель, який належить ПАТ «Укртелеком», вартістю 819 гривень 99 копійок, однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки він був затриманий працівниками поліції.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 також обвинувачувався у повторному таємному викраденні 14 лютого 2021 року та 16 лютого 2021 року кабелю, належного ПАТ «Укртелеком», з телекомунікаційного колодязя біля будинку № 103 по просп. Правди в м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , визнати недопустимими доказами протокол слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 23 лютого

2021 року та оптичний CD-диск з відеозаписом зазначеної слідчої дії, призначити ОСОБА_6 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді арешту на строк 6 місяців. Зазначає, що слідчий експеримент з ОСОБА_6 проведено без участі адвоката ОСОБА_7 , якого на час проведення слідчої дії вже було призначеного захисником ОСОБА_6 . Указує на те, що при призначенні покарання суд в повній мірі не врахував дані про особу ОСОБА_6 та його поведінку, який під час затримання опору не чинив, з самого початку досудового розслідування надавав показання, в яких визнав себе винуватим, і погодився на проведення слідчого експерименту, чим сприяв досудовому розслідуванню, у суді також визнав свою провину та щиро розкаявся, а тому вважає, що мають місце обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання касаційної скарги свого захисника адвоката ОСОБА_7 , вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просив її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, а також виправдання ОСОБА_6 за

ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції протокол слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 23 лютого 2021 року і відеозапис зазначеної слідчої дії визнав неналежними доказами та не посилався на зазначені докази у мотивувальній частині вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 та його відношення до вчиненого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, вчинив кримінальне правопорушення лише через тиждень після звільнення з місць позбавлення волі, не одружений, офіційно не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.

Посилання захисника на наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є також безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним кримінального правопорушення, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Це може бути повідомлення про всі відомі епізоди обставини злочинного діяння, свідків, потерпілих, викриття інших співучасників кримінального правопорушення. Мінімальні вимоги, яким має відповідати позитивна посткримінальна поведінка у виді активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, полягають у добровільній дачі правдивих і повних свідчень про всі відомі особі обставини злочинного діяння. Активність сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає, що дії особи повинні мати високу інтенсивність, ефективність та значну процесуальну цінність. Визначення ступеня активності залежить від обставин конкретного кримінального провадження.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово раніше судимий, останній раз вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року за ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2,

ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України також за викрадення кабелю з телекомунікаційного колодязя до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Після звільнення 12 лютого 2021 року по відбуттю строку покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив нове аналогічне кримінальне правопорушення через незначний проміжок часу. Суд врахував всі обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, відношення ОСОБА_6 до вчиненого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Захисник у касаційній скарзі не зазначає, яку саме допомогу ОСОБА_6 надавав органам досудового розслідуванняв установленні невідомих їм обставин, оскільки затримано ОСОБА_6 було на місці вчинення кримінального правопорушення, коли він з відрізаним кабелем вилізав з телекомунікаційного колодязя при свідках.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_6 захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі не навів і таких даних за матеріалами кримінального провадження не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката

ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи, у тому числі доводи обвинуваченого та захисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту та суворість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_7 , визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника адвоката

ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3