Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 227/873/17
Провадження № 51 - 6862 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражника М.В.,
прокурора Ємця І.І.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050230002643 від 04 листопада
2013 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Горлівки Донецької області, громадянина України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 272 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року щодо неї.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 272 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, касаційні скарги від неї та щодо неї не надходили.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 6 395 гривень 60 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду головного інженера приватного підприємства «Білозерська ремонтно-експлуатаційна служба «Промінь», будучи відповідальною особою за безпечне виконання робіт, 10 жовтня 2013 року видала наряд на ведення робіт підвищеної небезпеки з формування обрізки дерев з кошика автомобільного гідравлічного підйомника з поворотною двоколійною стрілою ВС-18-01 РГ на висоті
6 метрів працівнику ОСОБА_4, який не пройшов навчання та перевірку знань з відповідних питань охорони праці, без медичного огляду та професійного добору, при цьому без проекту ведення робіт, в якому зазначаються типи, перелік необхідних засобів захисту та порядок безпечного виконання робіт на висоті, та не забезпечила при виконанні зазначених робіт з підвищеною небезпекою відповідальну особу (керівника робіт), чим порушила вимоги законодавства про охорону праці, внаслідок чого о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_4, виконуючи роботи на висоті по формувальній обрізці дерев за адресою: Донецька область, м. Білозерське,
вул. 50 років Жовтня, 6, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 13 жовтня
2013 року помер.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника Нікітіна Д.О. змінено в частині призначення покарання.
Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженою за ст. 272 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо неї скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що апеляційний суд, змінивши вирок суду першої інстанції лише щодо ОСОБА_2, не розглянув питання про зміну покарання ОСОБА_1 шляхом застосування ст. 75 КК України, чим допустив вибіркове правосуддя та порушив принцип справедливості. Звертає увагу на те, що має поганий стан здоров'я, потребує лікування і особливих умов проживання, які їй можуть бути забезпечені за місцем постійного проживання. Крім того, зазначає, що у вироку вказано про умисність її дій, хоча кримінальне правопорушення, передбачене ст. 272 КК України, відноситься до неумисних злочинів.
Заперечень на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженої необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 272 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги засудженої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, убачається, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, будучи особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 272 ч. 2 КК України.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 272 КК України, характеризується загалом необережною формою вини. Саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою може бути умисним або необережним. Ставлення винного до настання наслідків - лише необережне. Мотив і мета для кваліфікації цього злочину значення не мають.
Якщо особа умисно порушує правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, умисно ставлячись і до настання наслідків, кваліфікація за ст. 272 КК України виключається, вчинене слід кваліфікувати залежно від обставин, наприклад, як злочин проти життя або здоров'я чи як диверсію.
Дії ж ОСОБА_1 суд кваліфікував за ст. 272 ч. 2 КК України, встановивши саме необережну форму вини.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Нікітіна Д.О. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, та, мотивувавши своє рішення, правильно зазначив, що форму вини обвинувачених слід розцінювати як необережну. При цьому апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог КПК України судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 1 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги захисника Нікітіна Д.О. видно, що серед іншого він указував на неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 її стан здоров'я, а саме наявність онкологічного захворювання. Доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості апеляційна скарга не містить.
Що стосується доводів касаційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони також є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 272 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як убачається зі змісту вироку, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1, яка раніше не судима, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.
Крім того, судом враховано обставини відмови ОСОБА_4 від госпіталізації до медичного закладу 10 жовтня 2013 року, обставини, за яких сталося травмування, зокрема перебування ОСОБА_4 одним в кошику підйомника, що свідчить про неналежне ставлення до власної безпеки, а також висновок Добропільського міськрайонного відділу з питань пробації.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без її ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив їй покарання у виді обмеження волі, мотивувавши таке рішення.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженої без відбування покарання у виді обмеження волі за матеріалами провадження не встановлено.
Питання звільнення засуджених від покарання за хворобою може бути вирішене місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджена відбуває покарання, в порядку та відповідно до вимог статей 537, 539 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 та скасування судових рішень щодо неї не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
ухвалив:
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня
2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний