ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 506/392/16-к

провадження № 51-815км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Красноокнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160350000108, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 16 травня 2018 року вироком Красилівського районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вступ

ОСОБА_7 05 березня 2016 року таємно, повторно викрав гаманець потерпілого, в якому знаходились грошові кошти на суму 1253 грн.

Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 05 березня 2016 року, приблизно о 15:40, перебуваючи у кафе «Берізка», що розташоване у с. Ставрово Окнянського району Одеської області, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, з кишені фартуха потерпілого ОСОБА_8 викрав гаманець, у якому знаходилися грошові кошти у сумі 1253 грн, завдавши потерпілому шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки судів про винуватість обґрунтовані недопустимими доказами. Зокрема, стверджує про недопустимість таких доказів:

- протоколів огляду від 05 березня 2016 року, оскільки вони протирічать один одному, при цьому зазначені процесуальні дії були проведені до внесення відомостей до ЄРДР, а слідчий після огляду грошових коштів не визнав їх речовими доказами та не долучив до матеріалів кримінального провадження;

- розписки від 06 березня 2016 року про отримання потерпілим грошей, оскільки грошові кошти фактично були передані потерпілому 05 березня 2021 року;

- протоколу прийняття заяви від потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, який складений слідчим ОСОБА_9 о 18:55 годин 05 березня 2016 року, оскільки в зазначений час слідчий проводив огляд місця події, а саме автодороги Р-33;

- протоколів впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 , з огляду на те, що ці слідчі дії проведенні в порушення вимог ч.ч.1, 2, 6, 7 ст. 228 КПК України.

Крім того, вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що у потерпілого ОСОБА_8 взагалі були викрадені гроші, показання свідка ОСОБА_11 містять розбіжності, оскільки в ході огляду грошових коштів, останній повідомив про вилучення їх з кишені ОСОБА_7 , при цьому під час допиту вказав, що ОСОБА_7 викидав ці гроші з кишені перед його затриманням.

Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.370КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Мотиви суду

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370 373 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргоюзахисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Так, згідно з положеннями статей 86 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.

Як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі, захисник стверджує про недопустимість як доказів винуватості засудженого протоколів огляд місця події та огляду грошових коштів від 05 березня 2016 року з тих підстав, щодо ці слідчі дії були проведенідо внесення відомостей до ЄРДР.

Проте огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом статей 214 223 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК України при проведені огляду дозволяється вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню.

У даному кримінальному провадженні підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення про вчинення крадіжки. З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд місцевості, де свідок ОСОБА_11 затримав невідомого чоловіка, який викрав гроші у потерпілого ОСОБА_8 .

До того ж, з метою фіксації слідів кримінального правопорушення було здійснено візуальне обстеження викрадених грошових коштів, на загальну суму 1253 гривень, як предмету кримінального правопорушення, в результаті чого було складено протокол, який був підписаний понятими без зауважень, що останні підтвердили під час допиту у судовому засіданні. У подальшому вказані грошові кошти постановою від 06 березня 2016 року були визнані речовими доказами.

Тому, огляд місця події можна було провести до внесення відомостей до ЄРДР, вилучення ж грошових коштів, які були предметом кримінального правопорушення, були складовою огляду місця події. Складання ж окремого процесуального документа протоколу огляду грошових коштів, здійснених під час огляду місця події, не може бути підставою для визнання вказаного доказу недопустимим.

Отже, на переконання колегії суддів, вказані докази правильно визнані судами допустимими.

Також, предметом перевірки судів першої, а в подальшому і апеляційної інстанцій були і доводи сторони захисту, викладені нею також і у касаційній скарзі, про недопустимість як доказу протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 05 березня 2016 року. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що даним доказом підтверджується подія вчинення кримінального правопорушення, час, спосіб його вчинення, при цьому, разом з вказаним, некоректне зазначення часу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення не вливає на суть вказаного доказу.

Були предметом перевірки апеляційного суду і доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості як доказів протоколів пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 07 травня 2016 року за участі потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 та вказані доводи були визнані безпідставними, а докази - такими, що здобуті відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч. 7ст. 228 КПК України фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

З дотриманням вказаних вимог закону потерпілому та свідку було пред`явлено фотознімки засудженого ОСОБА_7 разом з трьома іншими фотознімками осіб, які не мали різких відмінностей у віці та зовнішності. Судом не встановлено різких відмінностей у зовнішності, які б значно виділяли засудженого серед інших осіб. Наявність на обличчі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не дав суду підстав до висновку, що вказаний доказ є недопустимим, оскільки зазначене не є разючою відмінністю в його зовнішності. Крім того, під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілий та свідок засвідчили, що особу, яка вчинила крадіжку, впізнали за зачіскою і контуром обличчя.

Отже, стороною обвинувачення додержано процесуальний порядок проведення слідчих дій, за результатами яких складені протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 травня 2016 року та дотримані приписи статей104,223,228,231 КПК України, а тому відсутні підстави до визнання цих доказів недопустимим в цьому провадженні і колегія суддів погоджується з висновками судів з цього приводу.

Стосовно доводів захисника про те, що матеріали справи не містять доказів того, що у потерпілого ОСОБА_8 взагалі були викрадені гроші, а показання свідка ОСОБА_11 містять розбіжності, то вони не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження та дослідженими судами доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_8 під час досудового розслідування та судового розгляду давав послідовні пояснення щодо суми викрадених коштів, обставин, які передували вчиненню злочину, натомість засуджений лише протягом одного судового засідання тричі озвучував різні суми нібито належних йому сум від 1000грн до 2370 грн, в подальшому зазначав про наявність у нього близько 4000 грн, а надалі про наявність 6000 грн, ювелірних виробів.

Разом з тим, свідок ОСОБА_10 як очевидець кримінального правопорушення також давала послідовні показання щодо обставин вчинення ОСОБА_7 викрадення грошей у ОСОБА_8 .

Крім того, про винуватість засудженого свідчить і ряд інших доказів належним чином перевірених судом та покладених в основу обвинувального вироку.Таким чином, суд оцінив у сукупності показання потерпілого та свідків, письмові докази, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги захисника про відсутність доказів причетності засудженого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України, не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам його касаційної скарги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

У підсумку, колегія суддів вважає, що суди, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у його вчинені.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст.185 КК України.

За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судами приписів статей 84 91 94 КПК України в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Красноокнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3