ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 541/1717/23

провадження № 51-747 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 вересня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022170550000354 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Келлог Труханського району Красноярського краю російської федерації, жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Зазначеним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та долі речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 26 березня 2023 року приблизно о 19:00, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , після розпивання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 , під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечних характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання відповідних наслідків, завдала ОСОБА_8 один удар ножем в тулуб зліва, та один удар ножем в голову, чим заподіяла йому тяжкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_8 настала від ножового поранення черевної стінки, з ураженням печінки, що ускладнилося гострою крововтратою організму.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 вересня 2023 року - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що місцевий суд не взяв до уваги доводи сторони захисту про недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення. Зокрема, стверджує, що протокол обшуку від 27 березня 2023 року проведений без достатніх правових підстав, передбачених ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_9 . Крім того, вказує про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 28 березня 2023 року за участю ОСОБА_6 , оскільки зазначена слідча дія проведена з проникненням до житла без дозволу законного володільця, а також судом не перевірена заява ОСОБА_6 про здійснення на неї тиску з боку працівників поліції. Також стверджує, що розгляд у суді першої інстанції проведено незаконним складом суду, враховуючи, що у порушення вимог ч. 4 ст. 315 КПК ОСОБА_6 не було роз`яснено її право на розгляд кримінального провадження за вчинення особливо тяжкого злочину колегіально у складі трьох суддів.

У свою чергу, наведених захисником доводів про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не перевірив, та безпідставно відмовив у задоволенні його апеляційної скарги.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу сторони захисту, просила оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі захисник стверджує про допущене місцевим судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що розгляд у суді першої інстанції проведено незаконним складом суду, враховуючи, що у порушення вимог ч. 4 ст. 315 КПК ОСОБА_6 не було роз`яснено її право на розгляд кримінального провадження за вчинення особливо тяжкого злочину колегіально у складі трьох суддів.

Перевіривши наведені доводи захисника, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Як визначено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, частиною 2 цієї статті передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до п. 1 ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на суворому дотриманні законів під час здійснення правосуддя, зокрема, у рішеннях «Волков проти України» (рішення від 09 січня 2013 року), «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (рішення від 15 жовтня 2002 року), «Гору проти Греції» (рішення від 20 березня 2009 року), «Андрєєва проти Латвії» (рішення від 18 лютого 2009 року).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Статтею 6 Конвенції проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця норма імплементована також у національне законодавство України й міститься у ст. 21 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України (ч. 4 ст. 21 КПК).

Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені у ст. 31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості злочину та (або) виду суб`єкта злочину провадження у суді першої інстанції здійснюється: суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох суддів і трьох присяжних.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

Крім того, як передбачено ч. 4 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Таким чином, залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду суддею одноособово, та колегією у складі трьох професійних суддів.

Така альтернативність покликана сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів і гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві.

Можливість вибору між одноособовим та колегіальним складом розгляду кримінального провадження передбачає обов`язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію.

Отже, розгляд кримінального провадження судом першої інстанції колегіально у складі трьох суддів, покликаний забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Крім того, інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього колегіальним складом суду ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки в такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

Право на розгляд кримінального провадження колегіальним складом суду є додатковою гарантією неупередженого та справедливого судового розгляду, та невід`ємною складовою права обвинуваченої особи на захист.

Недотримання зазначених вимог закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки може перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а саме за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Санкція ч. 1 ст. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому вказане кримінальне правопорушення з огляду на положення ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких злочинів.

Однак, за результатом перевірки матеріалів кримінального провадження, а саме звукозапису судового засідання від 23 травня 2023 року, колегією суддів встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції не виконав імперативної вимоги, визначеної у ч. 4 ст. 315 КПК, та не роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_6 її право на розгляд провадження колегіальним складом суду.

Більше того, право на колегіальний розгляд кримінального провадження не було роз`яснене обвинуваченій аж до завершення судового розгляду, та постановлення обвинувального вироку.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. При цьому у апеляційній скарзі захисник наголошував на порушенні права ОСОБА_6 на захист через нероз`яснена їй права на здійснення розгляду кримінального провадження у складі трьох професійних суддів.

Відмовляючи у задоволенні наведених доводів апеляційної скарги, в ухвалі апеляційний суд зазначив, що доводи захисника у цій частині є слушними.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд справи проведено у присутності захисника, судом надавалась можливість учасникам кримінального провадження заявляти клопотання, проте сторона захисту відповідним правом не скористалася, та такого клопотання не заявляла.

Крім того, апеляційний суд в ухвалі констатував, що захисник у апеляційній скарзі не ставив питання про призначення нового розгляду у суді першої інстанції, а тому така обставина не є безумовною підставою для скасування вироку суду.

Проте з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погодитися не може.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Зокрема, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, суд апеляційної інстанції вказані у ній доводи стосовно порушення права обвинуваченої на захист та на справедливий суд, належним чином не перевірив, та не відреагував на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що внаслідок нероз`яснення обвинуваченій ОСОБА_6 її права на здійснення розгляду кримінального провадження колегіальним складом суду, було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що могли істотно вплинути на обґрунтованість та вмотивованість прийнятих судових рішень, а тому є підставою для скасування вироку та ухвали, у зв`язку з чим висновки місцевого суду, з чим погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 є передчасними.

Крім того, у касаційній скарзі захисник, крім наведених порушень, вказував про недопустимість як доказів протоколу обшуку від 27 березня 2023 року, який проведеного без достатніх правових підстав, передбачених ст. 233 КПК, та протоколу слідчого експерименту від 28 березня 2023 року за участю ОСОБА_6 , оскільки зазначена слідча дія проведена з проникненням до житла без дозволу законного володільця, а також стверджував про те, що судом не перевірено заяву ОСОБА_6 про здійснення на неї тиску з боку працівників поліції.

Враховуючи те, що вирок суду першої інстанції, а також ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вимоги ставились стороною захисту також і перед судами попередніх інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи.

З огляду на вимоги глави 28 КПК зазначені обставини підлягають перевірці у загальному порядку при новому розгляді в суді першої інстанції, під час якого суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Як убачається з резолютивної частини вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 вересня 2023 року до набрання цим вироком законної сили ОСОБА_6 залишено без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 вересня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2024 року скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 03 серпня 2024 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3