Постанова

Іменем України

05 червня 2019 р.

м. Київ

Справа № 229/3986/16-к

Провадження № 51-164км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М.В., Матієк Т. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Єременка М.В.,

засудженого ОСОБА_1

захисника Макарова В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050260001159за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

30 серпня 2016 року, приблизно о 20 годині, сержант ОСОБА_3 , який проходив військову службу на посаді навідника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини польова пошта В2278, перебуваючи в будинку, розташованому неподалік населеного пункту Кам`янка Ясинуватського району Донецької області, під час сварки з ОСОБА_4 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, в ході якої останній завдав ОСОБА_1 один удар обутою ногою в область тулуба, і вийшов із будинку на вулицю. Після чого ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, взяв ввірений йому автомат АКС -74 № НОМЕР_1 , в якому знаходився 1 магазин до нього з 30 бойовими набоями калібру 5,45 мм, і, перебуваючи при вході до будинку, діючи умисно, протиправно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті іншій людині, не бажаючи, але свідомо допускаючи їх настання, відкрив автоматний вогонь з вищезазначеної бойової зброї в бік ОСОБА_4 , який в цей час перебував біля будинку, випустивши при цьому не менше 3 патронів.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку першої та ухвали апеляційної інстанцій та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає про те, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судом неправильно визначено кваліфікацію його дій. Вважає, що в його діях наявний склад військового злочину, при цьому посилається на те, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 414 КК України, як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.

На касаційну скаргу засудженого прокурор подав заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а вирок Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року- без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_3 та його захисник Макаров В.М. касаційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.

Прокурор Єременко М.В. вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд у межах касаційної скарги переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за викладених у ньому обставин, доведено об`єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Суд, першої інстанції згідно до вимог ст. 94 КК України дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для постановлення обвинувального вироку.

Зокрема, суд дав належну оцінку показанням самого засудженого, який вину не визнав, і пояснив, що автомат вистрілив випадково, коли він намагався перевісити його з одного плеча на інше, тобто внаслідок необережного поводження зі зброєю. Однак суд обґрунтовано взяв до уваги первинні показання ОСОБА_1 , в яких він пояснив, що між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт, так як той не виконував військові обов`язки. Бажаючи налякати ОСОБА_4 та не бажаючи настання його смерті, він чергою з приблизно п`яти патронів вистрелив з автомата в його бік, після чого ОСОБА_4 впав на землю.

Крім того, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі (вбивство), обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції показав, що коли він намагався повернути ОСОБА_4 до будинку, пролунала автоматна черга, частина куль влучила в землю. Повернувшись він побачив ОСОБА_1 , який стояв на веранді з автоматом в руках. Свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла словесна сварка. Після чого ОСОБА_3 здійснив автоматну чергу приблизно до п`яти патронів. Він забрав у ОСОБА_1 з рук автомат, при цьому останній пояснив, що зробив постріли під ноги потерпілому, щоб налякати його. Ці покази свідка ОСОБА_8 , яким суд дав належну оцінку підтверджені протоколом проведення слідчого експерименту з застосуванням відеозйомки від 19 жовтня 2016 року за його участю, під час якого останній вказав обставини та механізм заподіяння вогнепального поранення ОСОБА_4 (а.с.196-199).

Проаналізовано судом і проведення слідчого експерименту 01 вересня 2016 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Риндіна І.В., під час якого обвинувачений ОСОБА_3 показав обставини та механізм заподіяння вогнепального поранення загиблому ОСОБА_4 при випадковому пострілі з автомату. Також протоколу проведення слідчого експерименту з застосуванням відеозйомки від 02 вересня 2016 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Риндіна І.В., де обвинувачений давав показання про обставини та механізм заподіяння вогнепального поранення загиблому ОСОБА_4 , при тому, як він зробив чергу пострілів під ноги потерпілому, з метою налякати його, дані показання узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №15/151 від 19 жовтня 2016 року, а самеодне вогнепальне поранення грудної клітки могло утворитись при пострілі із положення стоячи з автомата АК-74, з дистанції 7 метрів, в спину потерпілого, який знаходився у вертикальному положенні (стояв, шов).

Також взято до уваги протоколи огляду місця події від 30 та 31 серпня 2016 року; висновок судово-медичної експертизи №151 від 31 серпня 2016 року, з якого вбачається, що виявлені у трупа ОСОБА_4 ушкодження задньої і передньої поверхні грудної клітини являється наскрізним вогнепальним пораненням, що підтверджується наявністю вхідної і вихідної вогнепальної рани, які з`єднані між собою прямолінійним раневим каналом, дефектом тканини в області вхідної вогнепальної рани і розтрощенням серцевої сорочки та лівого шлуночка серця по ходу ранового каналу; висновок судово-криміналістичної експертизи згідно якого напрямок пострілу, судячи по локалізації вогнепальних ран і ходу ранєвого каналу, був косо, ззаду наперед, дещо зліва направо та трохи зверху вниз. Ранєвий канал проходить через шкіру спини біля хребтової лінії зліва, в 120 см від підошов стоп, через тіло 11 грудного хребця, косо зліва направо ззаду наперед, через праву легеню, органи середостіння, та в 4 міжреберні виходить через рану грудної клітини по середньо-ключичній лінії, в 119 см від підошов стоп.Вогнепальне ушкодження грудної клітки утворилось в результаті одного пострілу зі зброї сильного бою, патрон якого був споряджений кулею, і має ознаки (небезпека для життя) тяжких тілесних ушкоджень. Такою зброю міг бути і автомат АК-74, а калібр кулі може відповідати калібру цієї автоматичної зброї. Ушкодження прижиттєві, та утворились разом або в швидкій послідовності одне за одним.Причина смерті ОСОБА_4 стоїть в прямому причинному зв`язку з наскрізним вогнепальним кульовим пораненням грудної клітки.

Здійснено судом посилання і на висновок судової балістичної експертизи №2/2-90 від 19 вересня 2016 року, яким встановлено, що автомат НОМЕР_1, вилучений в ході огляду місця події є автоматичною нарізною вогнепальною зброєю - автоматом конструкції Калашникова прикладом, що складається з моделі «АКС74» № НОМЕР_1 , калібру 5,45*39мм промислового виробництва, 1983 року виготовлення. Автомат до стрільби придатний.

Обґрунтовано покладено в основу вироку висновок експерта № 306 з фототаблицями до нього, згідно з яким, крім іншого, ушкодження заподіяні при пострілах з вогнепальної зброї одиночними (компактними) снарядами. Враховуючи характер і розміри пошкоджень на представлених шматках шкіри, не виключається можливість їх утворення від куль калібру 7,62 мм.

Правильно зазначено і про відомості закріплення зброї за особовим складом, згідно з якими за ОСОБА_1 закріплена зброя АКС -74 № НОМЕР_1.

Доводи касаційної скарги засудженого про наявності в його діях складу військового злочину не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах провадження.

Відповідно до ст. 401 КК України, військовими злочинами, визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями.

Об`єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби.

Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що якщо побої або інше насильство були заподіяні одним військовослужбовцем щодо іншого виключно на ґрунті особистих неприязних або сімейних, майнових відносин, то такі дії мають кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні невійськові злочини.

Як вбачається із фактичних обставин справи встановлених судом обставин, ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, здійснив постріли в потерпілого ОСОБА_4

Тобто, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, а не під час несення військової служби, а тому його дії не підпадають під ознаку військових злочинів і не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 414 КК України, як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.

Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільне небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли винний хоча і не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками (у матеріальних складах злочину). Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставинах, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, дійшла правильного висновку, що вина ОСОБА_1 виражена у формі непрямого умислу, оскільки здійснюючи чергу пострілів з автоматичної зброї в бік потерпілого, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки, і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Отже, наведене свідчить про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім цього, при перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційній скарзі твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційним

судом при перевірці матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку рішення прийнято правильно. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний М.В. Мазур Т.В. Матієк