Постанова

Іменем України

4 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 161/16073/14-к

провадження № 51-4128 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Гладкого О.Є.,

захисника ПолянчукаВ.Д.,

в режимі відеоконференції

захисників КовальоваС.В.,

КоваленкоЄ.В.,

УринаО.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060060000241, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених статтею 257, частиною 4 статті 187 та частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК);

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2), такого, що судимості не мав, на підставі статті 89 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених статтею 257, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263 та частиною 2 статті 342 КК;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3), раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених статтею 257, частиною 4 статті 187 та частиною 1 статті 263 КК;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_4), раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених статтею 257, частиною 4 статті 187 та частиною 1 статті 263 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 257 КК та виправдано його на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

ОСОБА_5 засуджено зачастиною 4 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна, за частиною 1 статті 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з 11 червня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження, а саме з 11 червня 2014 року до вступу зазначеного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 257 КК та виправдано його на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК.

ОСОБА_6 засуджено зачастиною 4 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 2 місяці із конфіскацією всього належного йому майна, за частиною 1 статті 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 2 статті 342 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 2 місяці із конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 визначено рахувати з 11 червня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження, а саме з 11 червня 2014 року до вступу зазначеного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 257 КК та виправдано його на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК.

ОСОБА_7 засуджено зачастиною 4 статті 187 КК до покараненя у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна, за частиною 1 статті 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі частини 4 статті 70 ККза сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2015 року ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 1 місяць із конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 11 червня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК (в редакції від 26.11.2015) зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження, а саме з 11 червня 2014 року до вступу зазначеного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за статтею 257 КК та виправдано його на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК.

ОСОБА_8 засуджено зачастиною 4 статті 187 КК до покараненя у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, за частиною 1 статті 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі частини 4 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2015 року ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 11 червня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

На підставі частини 5 статті 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження, а саме з 11 червня 2014 року до вступу зазначеного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо накладеного у кримінальному провадженні арешту на майно та стосовно речових доказів і стягнуто солідарно на користь держави процесуальні витрати.

На підставі частини 3 статті 129, частини 1 статті 326 КПК цивільний позов УДАІ УМВС України у Волинській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду та роз'яснено право звернення до суду із цивільним позовом.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8на користь Луцької міської лікарні 1 520 грн витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_9

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8: на користь Нововолинської центральної міської лікарні 4 042 грн - витрат пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_10; на користь потерпілого ОСОБА_10 159 607, 97 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5 272, 68 грн - витрат на лікування, 30 000 грн - моральної шкоди та 1000 грн - витрат на правову допомогу.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

На початку березня 2014 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою, домовились про вчинення нападу на ОСОБА_11, визначивши місце вчинення нападу - під'їзд №1 будинку АДРЕСА_5 за місцем проживання потерпілого.

09 березня 2014 року близько 13-ї години, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, взявши з собою металеву «биту», спеціально перероблений предмет для нанесення тілесних ушкоджень. Коли о 13:15 у підїзд зайшов ОСОБА_11, ОСОБА_8 завдав йому раптового удару в спину металевою битою, чим заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезбечних для життя у момент заподіяння. Подолавши волю потерпілого нападники відкрито заволоділи його майном на загальну суму 153 695 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.

Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заволоділи зброєю потерпілого - стартовим пістолетом марки «ZORAKI-MOD.914-S», заводський номер НОМЕР_6, калібру 9 мм Р.А.

Окрім того, ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місця і часу незаконно придбав без передбаченого законом дозволу стартовий пістолет марки «ZORAKI-MOD.914», заводський номер НОМЕР_7, калібру 9 мм Р.А., який незаконно носив та зберігав без передбаченого законом дозволу, що є короткоствольною гладкоствольною нестандартною вогнепальною зброєю, придатною до стрільби, у невстановленому в ході досудового слідства місці.

2. Також на початку квітня 2014 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7, за попередньою змовою, будучи особами, які раніше вчинили розбій, визначивши місцем вчинення злочину двір будинку АДРЕСА_6, вчинили розбійний напад на ОСОБА_10, коли він виходив з під'їзду АДРЕСА_6. ОСОБА_8 завдав потерпілому металевою «битою» ударів в обличчя та по голові, останній втратив свідомість. Отриманні ОСОБА_10 ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та легких тілесних ушкоджень. Подолавши волю потерпілого до опору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заволоділи його майном на загальну суму 159 607 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.

3. Крім цього, в середині травня 2014 року, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за попередньою змовою, будучи особами, які раніше скоїли розбій, вчинили розбійний напад на ОСОБА_12, який вранці 25 травня 2014 року близько 7-ї години, у дворі свого помешкання біля будинку АДРЕСА_7 вийшов з підїзду №4, при цьому ОСОБА_7 використовуючи металеву «биту» ударив декілька разів по голові потерпілому, заподіявши легких та тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Подолавши волю потерпілого до чинення опору та можливого їх переслідування, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відкрито заволодівши належним ОСОБА_12 майном на загальну суму 334 207, 58 грн, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, завдавши останньому матеріальної шкоди у великих розмірах.

4. Окрім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи спільно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8, окрім того, будучи особами, які раніше скоїли розбій, в середині травня 2014 року вирішили вчинити розбійний напад на ОСОБА_9 При цьому учасники групи провели достатні розвідувально-організаційні заходи спланували скоїти озброєний напад із застосуванням стартового пістолета марки «ZORAKI-MOD.914», заводський номер НОМЕР_7 калібру 9 мм Р.А. та стартового пістолета марки «ZORAKI-MOD.914-S», патронів до цієї зброї та металевої «бити», для завдання тілесних ушкоджень з метою подолання волі потерпілого до опору.

Одягнувши непримітний одяг та використовуючи належний ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_1, під керуванням останнього, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 о 06:45 год. цього дня, коли попередньо ОСОБА_5, вже відслідкувавши маршрут слідування ОСОБА_9 з під'їзду № 4, до належного йому автомобіля НОМЕР_2. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи згідно з попередньої домовленості, перебуваючи на своїх позиціях на маршруті слідування потерпілого, попрямували у двір будинку.

Побачивши ОСОБА_9, який слідував до свого атомобіля та поставив у салон дві сумки, ОСОБА_8 ударив його кулаком в обличчя, а ОСОБА_7 завдав металевою битою 3-4 ударів по голові та, схопивши за золотий ланцюжок, який висів на шиї потерпілого почав ним душити потерпілого. Внаслідок вчинених дій останній знепритомнів. Тілесні ушкодження,які він отримав належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочяасний розлад здоров'я більше 6 діб, але менше 21 доби.

Вчинивши зазначені дії нападники відкрито заволоділи майном потерпілого на загальну суму 748 731,98 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдали останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

5. Після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 заволодіння належними останньому речами та грошима, 11.06.2014 року, близько 7-ї години, ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_3, в салоні якого були ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рухався в напрямку м. Коростеня автодорогою сполученням Луцьк-Ківерці-Меневичі-Любешів КПП «Дольськ», де неподалік зупинки громадського транспорту «Ківерці», не виконуючи законних вимог працівника ДПС ВДАІ з обслуговування м.Луцька - прапорщика міліції ОСОБА_13, з метою уникнення кримінальної відповідальності за попередньо скоєне кримінальне правопорушення вчинив активну фізичну протидію здійсненню вищевказаним працівником своїх обов'язків.

ОСОБА_6 виїхав на зустрічну смугу руху в напрямку розміщення автомобіля НОМЕР_4, а також службових транспортних засобів ДАІ з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів і розпізнавальними знаками «державтоінспекція» автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_8 (який перебував у службовому користуванні працівників УДАІ УМВС України у Волинській області - інспекторів ДПС ОСОБА_14 та ОСОБА_15.) та автомобіля «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_9 (який перебував у службовому користуванні працівників УДАІ УМВС України у Волинській області - інспекторів ДПС ОСОБА_16 та ОСОБА_13.), при цьому, усвідомлюючи про можливі наслідки зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілями ДАІ та заподіяння працівникам міліції, які перебували під час виконання своїх службових обов'язків тілесних ушкоджень, які могли призвести і до смертельного випадку, чим створив реальну загрозу для життя та здоров'я останніх.

Надалі ОСОБА_6, продовжуючи свої протиправні дії, не зменшуючи швидкості керованого ним транспортного засобу вчинив умисне зіткнення із службовими автомобілями «Toyota Prius» та «Nissan Maximа», в результаті чого завдав значних механічних пошкоджень цим транспортним засобам, однак продовжив рух.

Згідно з висновком експерта № 45 від 15.08.2014 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_8, з усунення пошкоджень, завданих під час зіткнення, становить 118 523,60 грн.

Потім ОСОБА_14 зробив один попереджувальний постріл вгору, однак ОСОБА_6 не припинив свої протиправних дій, автомобіля не зупинив, двигуна не вимкнув. Після чого ОСОБА_14 згідно з пунктом 6 статті 15 Закону України «Про міліцію» застосував табельну вогнепальну зброю для зупинення транспортного засобу шляхом його часткового пошкодження, зробивши 2 постріли по колесам автомобіля ВАЗ 2110, д.н.з. НОМЕР_10.

У результаті зіткнення зі службовими автомобілями автомобіль «ВАЗ 211010» був змушений зупинитися, проїз було заблоковано, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 затримали працівники міліції.

6. Крім того, 11 червня 2014 року під час затримання вказаних осіб, працівниками правоохоронних органів у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено стартовий пістолета марки «ZORAKI-MOD.914-S» заводський номер НОМЕР_6, калібру 9 мм Р.А. зі спорядженими у магазині патронами, а з сумки належній ОСОБА_5 було виявлено та вилучено стартовий пістолет марки «ZORAKI-MOD.914», заводський номер НОМЕР_7, калібру 9 мм зі спорядженими у магазині патронами, які ці особи незаконно придбали, зберігали та носили без передбаченого законом дозволу.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статті 257 КК, за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 на початку травня 2014 року з метою скоєння нападів на окремих громадян із використанням зброї та заволодіння чужим майном вступив в добровільну злочинну змову з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, з якими вони зорганізувались у стійку організовану злочинну группу озброєну банду для нападу на окремих осіб.

При цьому ОСОБА_5 отримав від активних членів створеної та очолюваної ним організованої банди - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - стартовий пістолет марки «ZORAKI-MOD.914-S», заводський номер НОМЕР_6, калібру 9 мм Р.А., виробництва Туреччини, яким вони заволоділи 09 березня 2014 року під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11, та придбаний при невстановлених досудовим розслідування обставинах стартовий пістолет марки «ZORAKI-MOD.914», заводський номер НОМЕР_7, калібру 9 мм Р.А., виробництва Туреччини.

Члени вищевказаної озброєної банди, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у м. Луцьку Волинської області 11 червня 2014 року за безпосередньою участю та керівництвом ОСОБА_5 вчинили розбійний напад на громадянина ОСОБА_9 з використанням заздалегідь підготовленої придатної для стрільби вогнепальної зброї, про наявність якої та можливість її застосування були обізнані всі члени банди.

ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_17, отримавши згоду на участь в озброєній банді, добровільно взяли на себе обов'язки учасників цього кримінального угрупування. ОСОБА_5, за їх відома та згоди розробив загальні правила поведінки, спрямовані на беззаперечне виконання його наказів та створення тісних стосунків між учасниками угруповування, які базувалися на бажанні кожного з них отримувати стабільні кримінальні прибутки в грошах, для задоволення власних потреб, характеризувалися високою дисципліною та підпорядкуванням.

ОСОБА_5 розробляв плани вчинення нападів, визначав найбільш оптимальні способи їх скоєння, забезпечував членів банди вогнепальною зброєю, автотранспортом, брав у злочинах безпосередню участь, розподіляв ролі та функції і забезпечував взаємозв'язок між діями усіх її учасників, контролював додержання встановлених ним заходів конспірації, тобто на засадах стійкості, зорганізованості, планування та суворої внутрішньої дисципліни створив стійку організовану групу - озброєну банду.

З метою коригування та узгодження дій між учасниками створеної організованої групи - озброєної банди ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 використовували в злочинній діяльності мобільні телефони із сім-картками різних операторів стільникового зв'язку, за допомогою яких вони зв'язувалися між собою, узгоджуючи таким чином час і місця зустрічей, обставини підготовки до вчинення злочинів, та які вони змінювали, щоб їх не було викрито працівниками міліції, що забезпечувало групі стабільне функціонування і надійне прикриття.

Так, у період активної діяльності організованої групи - озброєної банди роль ОСОБА_5 як її організатора та керівника полягала у підборі членів в озброєну банду, у проведенні обстежень майбутніх об'єктів нападів з метою визначення найбільш сприятливих умов для їх вчинення. Роль інших учасників банди полягала в ретельному готуванні до скоєння злочинів та безпосередній участі в їх скоєнні (розбійного нападу).

ОСОБА_5 у середині травня 2014 року як організатор та керівник озброєної банди, перебуваючи в центрі міста на вул. Глушець навпроти одного з входів на територію Центрального ринку, за домовленістю з ОСОБА_6 безпосередньо вказав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ОСОБА_9, як на особу, на яку підготовлюється напад, та доручив їм провести за потерпілим візуальне спостереження, щоб встановити час та маршрут його переміщення, місце проживання з метою подальшого планування вчинення озброєного нападу на нього та заволодіння грошовими коштами.

Провівши достатні розвідувально-організаційні заходи, обговоривши шляхи відходу з місця злочину й використання транспортних засобів, предметів, спеціально пристосованих для завдання тілесних ушкоджень, та вогнепальної зброї, ОСОБА_5 за відома та згоди ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спланував вчинити озброєний напад вранці 11 червня 2014 року й визначив час і місце зустрічі та маршрут руху в м. Луцьк у Волинській області.

11 червня 2014 року близько 03.00 ОСОБА_5, діючи відповідно до розробленого плану вчинення злочину, використовуючи короткоствольну гладкоствольну нестандартну вогнепальну зброю, перероблену із стартового пістолета марки «ZORAKI-MOD.914-S», для подальшої передачі ОСОБА_8 з метою її використання, а також взяв із собою металеву «биту» для завдання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень з метою подолання його волі до чинення опору.

Цього ж дня ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 одягнувши непримітний одяг, на автомобілі НОМЕР_5, прибули в м. Луцьк до будинку АДРЕСА_8, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_9, а саме, коли ОСОБА_9 направлявся до водійського сидіння свого автомобіля, до нього раптово підійшов ОСОБА_8 та ударив кулаком в обличчя, схопив за руки, щоб подолати його опір, а ОСОБА_7 в цей час завдав ОСОБА_9 двох ударів металевою «битою» в ділянку потиличної частини голови, після чого ОСОБА_8 продовжував завдавати удари кулаками правої та лівої руки по тулубу потерпілого, а ОСОБА_7 3-4 удариметалевою «битою» по голові, від яких ОСОБА_9 впав. ОСОБА_8 4-5 разів ударив потерпілого по голові, а ОСОБА_7 схопивши за золотий ланцюжок, який висів на шиї ОСОБА_9, почав ним душити його, від чого останній знепритомнів.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_9 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування необхідний час більше 6 але менше 21 доби.

Коли нападники досягнули цілі, подолавши волю потерпілого до опору та можливого їх переслідування, відкрито заволоділи належним ОСОБА_9 речами та грошовими коштами на суму 748 731,98 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдали останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст. 257 КК України як організація озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участі у такій банді та у вчинюваному нею нападі.

Дії ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кваліфіковано за статею 257 КК як участь в озброєній банді, організованій з метою нападу на окремих осіб, та у вчинюваному нею нападі.

Зазначене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду цього кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального роцесуального закону, направильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засуджених.

Свої вимог обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно залишив без зміни вирок міськрайонного суду та невиправив помилки, які допустив суд при дослідженні доказів у справі.

Так, прокурор зазначає, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 419 КПК, оскільки на доводи апеляційної скарги прокурора не було надано належної вмотивованої відповіді.

Крім того, прокурор стверджує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою безпідставну відмову у досліджені доказів сторони обвинувачення судом першої інстанції, а саме дослідження протоколів проведення негласних слідчих дій відносно засуджених, якими повністю підтверджується така ознака розбою вчиненого організованою групою, як стійкість.

При цьому, на думку прокурора, суд безпідставно послався на частину 12 статті 290 КПК стосовно кримінальної процесуальної санкції проти сторони, яка реалізовується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів, а тому в майбутньому суд не може допустити як докази такі відомості у невідкритих матеріалах.Однак суд апеляційної інчтанції без дослідження доказів визнав їх недопустимими.

Таким чином, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип неупередженості судового розгляду та вийшов за межі апеляційного перегляду, оскільки за відсутності клопотання надав доказам оцінку без їх дослідження.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність прокурор аргументує безпідставним незастосуванням статті 257 КК, а також виключенням такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину організованою групою, що потягло призначення засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та данним про їх осіб.

При цьому, вказуючи на м'якість призначеного покарання, посилається на те, що винні особи скоїли декілька злочинів, один з яких відноситься до категорії особливого тяжкого, а решта тяжкі злочини, при цьому мали попередні судимості, однак на шлях виправлення не стали та вчинили нові кримінальні правопорушення, а тому покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та не заперечує, доведеності вини засудженого ОСОБА_6 за частиною 2 статті 342 КК, а також вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 злочинів, передбачених частиною 1 статтті 263 та частиною 4 статті 187 КК, проте вважає, що суд безпідставно залишив без зміни рішення місцевого суду в частині виключення кваліфікуючої ознаки розбою - вчинення злочину організованою групою.

Однак такі доводи є безпідставними з огляду на таке.

Так, організована група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення розбою. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше розбоїв; 3) стійкість такого об'єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність усіх учасників такої групи з цим планом.

Тобто стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і як у своїх висновках правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин справи, у цьому кримінальному провадженні відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину організованою групою», оскільки в даному конкретному випадку відсутня така обов'язкова ознака організованої групи, як стійкість, оскільки засуджені вчинили лише один розбійний напад разом, при цьому з показань потерпілого ОСОБА_9 не убачається, що до нього було застосовано зброю.

Крім того, строною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зорганізувались у стійке об'єднання. Вони лише спрямували всі дії для скоєння розбійного нападу на ОСОБА_9, що вказує виключно на попередню змову щодо вчинення злочину.

З такими висновками судів погоджується і колегія суддів.

Крім того, безпідставними є доводи прокурора щодо виправдування засуджених за статтею 257 КК.

Як установлено з матеріалів провадження, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на винуватість засуджених у вчиненні злочину, передбаченого статтею 257 КК.

Оскільки під бандою слід розуміти стійку організовану й озброєну групу з двох або більше осіб, яка попередньо об'єдналась для вчинення одного або кількох нападів на громадян чи підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності.

Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження розбій, за першими трьома епізодами було скоєно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 самостійно, а тому вказувати на стійкість організованої групи, або вчинення кримінальних правопорушень бандою у вказаному кримінальному провадженні є неприпустимим. При цьому стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б вказували на стійкість такої організованої групи, а також її функціонування на постійній основі з конкретним розподілом ролей та завдань між учасниками.

Під організацією банди слід розуміти сукупність дій з об'єднання осіб для вчинення нападів на громадян або на підприємства, установи, організації. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, розподілу ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо, що стороною обвинувачення також не доведено.

Як убачається з матеріалів провадження ухвалою суду від 20 червня 2017 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 87 КПК визнано недопустими доказами матеріали негласних слідчих (розшукових) дій у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки прокурором за клопотанням сторони захисту не надано судових рішень, якими санкціоновано проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій.

За клопотанням прокурора судом двічі, а саме 11 квітня 2017 року, та 06 червня 2017 року встановлювався процесуальний строк для подачі письмових доказів у цьому кримінальному провадженні, однак таких матеріалів суду надано не було, а тому судовий розгляд проведено без дослідження цих матеріалів з метою дотримання розумних строків.

Cтороною обвинувачення надано суду розсекречені клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчий (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, з яких убачається, що сторона обвинувачення не зверталася у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку до суду із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчий (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5, незважаючи на те, що останньому інкриміновано організацію озброєної банди, а також участь у ній та у вчинюваному нападі.

Посилаючись на статтю 62 Конституції України, суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку. Суд дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 257 КК, у якому обвинувачуються ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 373 КПК виправдав останніх у вчиненні вказаного злочину.

Крім того, прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо виправдування засуджених за статтею 257 КК, оскільки визнав за недоцільне дослідження доказів, вважаючи їх недопустимими.

За загальним правилом, згідно зі статтею 23 КПК суд приймає як доказ показання осіб, які дають їх усно в судовому засіданні, за винятком деяких випадків. Тому лише з моменту надання показань свідків у суді першої інстанції під час розгляду справи та їх повної фіксації на технічному носії такі показання з огляду на положення статтей 84, 95 КПК, за великим рахунком, набувають ознак доказу в кримінальному провадженні.

У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції, з огляду на те, що апеляційний суд у вказаному кримінальному провадженні надав належну оцінку тім обставинам та доказам які було встановлено та здобуто під час судового розгляду в місцевому суді.

З урахуванням наведеного, доводи прокурора щодо безпосередності дослідження доказів, які було визнано судом першої інстанції недопустимими, є безпідставними, оскільки апеляційний суд у своїх висновках погодився з рішенням місцевого суду про визнання їх недопустимими на підставах незаконного їх отримання.

Між тим не викликає сумніву ухвала апеляційного суду щодо її обгрунтованості та вмотивованості, оскільки на виконання вимог статті 419 КПК судом було зазначено мотиви, з яких він виходив при постановленні рішення, і положення закону, яким він керувався.

А відтак доводи прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є недоречними, оскількирозглядаючи кримінальне провадження щодо засуджених, суд належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляційних скарг, на кожний з доводів, що в ній містяться, дав повну та вичерпну відповідь.

Що стосується невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м'якості, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями.

Як зазначає прокурор, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які раніше судимі, судимість з яких не знята та не погашено, вчинили злочини, які відносяться до тяжкого та особливо тяжких злочинів, вину визнали часткового та не розкаялись у вчиненому.

Крім того, ОСОБА_6, хоча раніше не судимий, однак, на думку прокурора, вчинив ряд злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких, вину повністю не визнав та не розкаявся.

Вважає, що призначення більш суворого покарання буде сприяти попередженню вчинення засудженими нових злочинів та досягненню мети покарання. А тому з урахувнням наведенного, на думку прокурора, призначене засудженим покарання є занадто м'яким.

Так, відповідно до статті 65 КК при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи засудженим покарання у виді позбавлення волі, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів та дані про осіб засуджених з урахуванням санкції статті, за якою особам, засудженим за особливо тяжкий злочин, має бути призначено покарання від 8 до 15 років позбавлення волів із конфіскацією майна, обгрунтовано призначив строк у межах зазначеної санкції статті.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд врахував, що вони є раніше судимими, судимість не знято та не погашено в установленому законом порядку, за категорією тяжкості вчинені ними злочини відносяться до особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень.

ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІІ групи, характеризується без посилань на негативні риси, має постійне місце проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей.

ОСОБА_6 в силу статті 89 КК раніше не судимий, вчинив три злочини, які відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, тяжкого та злочину невеликої тяжкості, вину не визнав та не розкаявся, має постійне місце проживання, на утриманні в останнього - двоє малолітніх дітей.

ОСОБА_7 раніше судимий, судимість не знято та не погошено в установленому законом порядку, вчинив два злочини, які віднесено до категорії тяжкого та особливо тяжкого, вину визнав частково, але у вчиненому не розкаявся, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей.

ОСОБА_8 раніше судимий, судимість не знято та не погошено в установленому законом порядку, вчинив два злочини, які віднесено до категорії тяжкого та особливо тяжкого, вину визнав частково, але у вчиненому не розкаявся, має постійне місце проживання, характеризується позитивно.

Суд першої інстанції з урахуванням даних про засуджених, обставин вчинення кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, відношення винних до скоєного, думки потерпілих дійшов висновку, що виправлення останніх можливо лише в умовах ізоляції від суспільства в межах санкцій статей, які ікримінуються останнім.

Як убачається з матеріалів провадження, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції врахував тяжкість скоєних злочинів, особи винних, обставини вчинення кримінальних правопорушень та що призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Так, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо призначення засудженим покарання у колегії суддів також сумнівів не викликає, оскільки при призначенні покарання враховувалися та оцінювалися обставини, на які покликається прокурор у касаційній скарзі. При тому, що врахуванню підлягають обставини у їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.

Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Ураховуючи викладене, підстав вважати, що покарання, призначене засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є явно несправедливим через мякість, немає, а доводи прокурора в касаційній скарзі щодо необхідності призначення більш суворого покарання не заслуговують на увагу.

При цьому суд апеляційної інстанції в межах вимог скарги прокурора переглянув усі його доводи та визнав їх безпідставними, погодившись з висновками суду першої інстанції.

Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року відповідає вимогам статті 419 КПК.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала суду апеляційної інстанцій є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2017 року щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький