П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 227/3763/15-к

провадження № 51-237 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Піх Ю.Г.,

захисника Ритова Я.М. (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурорана ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 2 ст. 260 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 1 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Донецький апеляційний суд 15 жовтня 2019 року змінив вирок суду першої інстанції:

- кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 260 КК України закрив через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливості їх отримати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України;

- за ч. 1 ст. 115 КК України пом`якшив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі до 9 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у липні місяці 2014 року умисно вступив до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», отримав вогнепальну зброю з набоями до неї, з використанням якої здійснював контроль за пропускним режимом на блокпостах у м. Авдіївці Донецької області, тобто брав участь у діяльності непередбаченому законами України збройному формуванні на території Донецької області.

Крім того, 27 березня 2015 року приблизно о 19.30 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на алеї навпроти будинку № 22 9-го кварталу у м. Авдіївці Донецької області, на ґрунті раптово виниклої неприязні, маючи умисел на позбавлення життя, наніс ОСОБА_2 не менше шести ударів ножем у тулуб, спричинивши таким чином потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону, безпосередньо не дослідивши доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, та дійшов хибного висновку про необхідність закриття кримінального провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 260 КК України в суді й вичерпання можливостей їх отримання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити без зміни ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Частинами 1, 2 ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Пунктом 2 частини 1 статті 419 КПК України визначено, що в ухвалі суду апеляційної інстанції повинна бути викладена мотивувальна частина із зазначенням, зокрема, встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає його вимогам.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних і перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 260 КК України, та призначив відповідне покарання.

Не погоджуючись із вказаним вироком, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, ставив питання щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 260 КК України, неправильної кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України та неправильно вирішеного цивільного позову.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги обвинуваченого, змінив вирок суду першої інстанції, закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 260 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливості їх отримати та пом`якшив призначене покарання за ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому суд апеляційної інстанції наявні у провадженні докази безпосередньо під час апеляційного розгляду не дослідив, чим порушив вимоги статей 23, 94, 370, 404, 419 КПК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.

З огляду на викладене, Суд уважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки він не вправі був дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного провадження.

Тому Суд уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції в частині закриття на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження за ч. 2 ст. 260 КК України постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та з дотриманням положень глави 31 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині закриття на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження за ч. 2 ст. 260 КК України скасувати і призначити новий розгляд провадження в цій частині в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук В.В. Король М.М. Лагнюк